Неділя, 04 березня 2007 17:34

Подружжя Примачуків зарізали у власній хаті

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Ольга Лавренюк із села Головниця Корецького району Рівненської області каже, що хоче спитати сина Івана в очі — чи справді він убив Василя та Надію Примачуків
Ольга Лавренюк із села Головниця Корецького району Рівненської області каже, що хоче спитати сина Івана в очі — чи справді він убив Василя та Надію Примачуків

Під обід 21 лютого патронажна медсестра постукала до хати 61-річного Василя Примачука та його 66-річної дружини Надії з міста Корець Рівненської області. Ніхто не відгукнувся. Жінка подумала, що господарі поснули, відчинила незамкнені двері й вискочила нажахана у двір: у веранді лежала закривавлена господиня.

Нині подвір"я Примачуків нічим не нагадує про вбивство — лише пломба районної прокуратури на дверях. У дворі досі сохне білизна. Біля огорожі акуратно поскладані дрова.

Хата розділена навпіл на двох господарів. Сусіди Коржаневські стверджують, що нічого підозрілого не чули.

— Навіть не уявляю, як і коли то могло статися, — дивується сусід Олександр Коржаневський, 45 років. — Я після вечері ліг спати. Дружина дивилася телевізор, він якраз біля їхньої стіни стоїть. Примачуки мали три кімнати, але жили завжди у тій, що біля веранди.

Решта сусідів загиблих спілкуються неохоче: люди налякані вбивством, ховаються від нових допитів.

Василь Примачук до пенсії працював чоботарем, Надія поралася по господарству. Чоловікові віднімалися ноги, ходив мало, у дворі з"являвся рідко. За господаркою доглядала Надія. Характер жінка мала запальний — не минало й дня, щоб не посварилася із сусідами.

— Курка випадково на її город зайде чи вітер металеву сітку-межу пересуне — відразу крик здіймала. А коли випивала, то ставала просто нестерпною, — розповідає про сусідку 49-річний Михайло Москов. — У самих Примачуків кілька курок, сарай із дровами та клаптик городу. Дітей нема. Родичі Василя десь у селі живуть.

Коли доглядати за хатою стало важко, Надія найняла на роботу 32-річного Івана Лавренюка із села Головниця, за 9 км від Корця. Невідомо, де і як вони познайомилися. Сусіди кажуть, що вперше побачили його у Примачуків дев"ять місяців тому. Чоловік допомагав Надії копати город, рубав дрова. Подружжя платило йому з пенсії та пригощало горілкою. Господарі повністю довіряли чоловікові. Іван часто снідав і вечеряв у них, залишався ночувати.

Одного вечора Надія за чаркою розповіла, що з кожної пенсії відкладає гроші на спокійну старість, не одну тисячу гривень ховає у трилітровій банці.

У Корецькій міліції припускають, що Лавренюк прийшов до Примачуків увечері на чарку горілки. Постукав у двері, гукнув господиню, але Надія довго не відчиняла. Гість щосили грюкнув у віконце і випадково розбив шибку. Аж тоді Надія впустила його до хати. Сіли вечеряти. За столом чоловіки посварилися — Василь приревнував дружину до Івана, лаявся і спробував ударити суперника кулаком в обличчя. Молодик схопив кухонний ніж і перерізав дідові горлянку. Надія добігла лише до веранди.

Він навіть курки не міг зарубати — не те що людину вбити

Іван згадав про банку з грошима й обшукав кімнату. Знайшов її під ліжком Надії. А там майже 2 тис. грн. Чоловік трохи прибрав у хаті, зачинив за собою двері й повернувся в Головницю.

— Закривавлені тіла пенсіонерів пролежали в хатині більше доби. Труп господині знайшли у веранді. Чоловік лежав у ліжку. Обох зарізали кухонним ножем, — розповідає старший інспектор ЦЗГ обласної міліції Тамара Лисенко, 37 років. — Замітаючи сліди, вбивця розбив шибки у вікні.

Лавренюк живе з матір"ю та двома молодшими братами. Його батько помер після сільської бійки, 18 діб пролежав у комі. Удома Іван сказав, що їздив до райцентру лікувати хворий зуб. Спитав, що є на вечерю, і пішов у свою кімнату спати. Перед тим віддав матері 550 грн.

— Я його питаю: "Сину, звідки в тебе гроші? Ти ж безробітний! За те, що колеш по хатах дрова, стільки не заплатять!". А Іван каже, що зустрів знайомих і позичив, — плаче 55-річна Ольга Лавренюк. — Збирався їхати на ринок у Новоград-Волинський, хотів купити собі новий одяг.

Наступного ранку Іван із молодшим братом таки поїхали за обновками. Повернулися з базару з магнітофоном, одягом та продуктами. Частину грошей пропили в барі. Іван жартував, що життя налагоджується. Увечері до хати прийшли міліціонери.

Мати Лавренюка вважає, що син потрапив у погану компанію.

— Він навіть курки не міг зарубати — не те що людину вбити. Добрий, усім сусідам допомагав — чи по городу, чи хату побілити, — розповідає Ольга Лавренюк. — Ось тільки колишня дружина його споювала, привчила до самогонки. Як був п"яний, диким робився.

Іван двічі одружувався. Із останньою дружиною прожив у Корці вісім років. Минулої весни повернувся до матері — не витримав щоденних сварок. Дітей у нього немає.

Лавренюк щороку їздив на будови до Києва. Після розлучення постійної роботи не знайшов, перебивався тимчасовими заробітками. Цієї весни збирався їхати до Москви.

Ольга Лавренюк проситиме дозволу побачитися із сином. Івана арештували на десять діб.

— Хочу просто подивитися йому в очі, — каже мати. — Якщо Іванко мені збреше, одразу відчую.

Івана Лавренюка судили за хуліганство

Івана Лавренюка затримали за навмисне вбивство подружжя Примачуків. Справу веде районна прокуратура. Обставин трагедії не коментують, посилаючись на таємницю слідства. Більше розповідають у райвідділі міліції.
— Підозрюваний довго відмовчувався, божився, що нічого не знає. Однак потім зізнався, що того вечора був у загиблих. Під час затримання опору не чинив, — каже 28-річний Ярослав Бондар, начальник карного розшуку Корецького райвідділу міліції Рівненської області. — Точну суму вкраденого поки що не встановлено.
1995 року Лавренюка судили за хуліганство — побився з однолітками. Тоді він отримав умовне покарання.

Зараз ви читаєте новину «Подружжя Примачуків зарізали у власній хаті». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі