Ексклюзиви
Середа, 04 квітня 2007 18:37

Міс Даніель учить тернопільських дітей

Автор: фото: Олена ДЗІК
  Американка Даніель Кучковські на кухні своєї квартири в Козовій на Тернопільщині
Американка Даніель Кучковські на кухні своєї квартири в Козовій на Тернопільщині

29-річна Даніель Кучковські — одна із сотні волонтерів Корпусу Миру, які приїхали в Україну наприкінці вересня 2006 року. Американка викладає англійську мову в Козівській загальноосвітній середній школі N1 у Тернопільській області. Учні 5–11 класів звертаються до неї: "Міс Деніел".

Розмовляємо із волонтеркою англійською. Даніель зрідка додає українські слова. Перш ніж погодитися на інтерв"ю, американка питала офіційного дозволу в київському представництві Корпусу Миру.

— Перші два місяці вивчала українську в Ніжині на Чернігівщині, — розповідає Даніель. — До обіду викладала там в інституті, а потім уже вчили мене. Тоді вперше зрозуміла, наскільки великим бар"єром може бути мова. Але ще більше заплутувало те, що зверталася українською, а мені відповідали російською. Спочатку спілкувалася переважно за допомогою жестів.

Каже, найважче було звикнути до хаосу на вулицях.

— Я знаю, що всюди має бути порядок, — зазначає американка. — А тут приїжджає маршрутка не за графіком, люди штовхають одне одного. Жах!

Сидимо з господинею на кухні. Це найбільш обжита частина її теперішнього помешкання. Жінка живе в трикімнатній квартирі в центрі Козової. Житло їй оплачує Корпус Миру. А ще забезпечує всіма потрібними ліками. Даніель демонструє невеличку валізку-аптечку, яку приносить із ванної.

— Грошей, які мені платять, вистачає на прожиття. А от як ви живете, не знаю. Не можу зрозуміти, як із зарплати українського вчителя можна купити одну пару чобіт? — дивується вона.

Волонтерка пробуде в Україні два роки. Планує поїхати додому наступного Різдва.

Не можу зрозуміти, як із зарплати українського вчителя можна купити одну пару чобіт?

— Дуже сумую за домом, — ділиться жінка. — Мені тут і сни про рідних постійно сняться. Я із 17 років не живу вдома, а от тепер постійно всіх згадую. Зі своїми зв"язуюся за допомогою Інтернету. Листи пишу тільки бабусі — вона не користується комп"ютером.

Даніель народилася в штаті Мен, на півночі США. Пояснюючи, де це, дістає велику карту Америки. Усі штати розфарбовані в різні кольори.

— Я — наймолодша дитина в сім"ї, — усміхається вона. — Маю трьох одружених старших братів і багато племінників. Наше містечко маленьке — 15 тисяч жителів. За сім кілометрів уже Атлантичний океан. Але там холодно — це ж північ, а я люблю тепло. Тому, коли вирішувала, де навчатися, вибрала університет на півдні — в Джорджії.

За фахом Даніель — психолог. Каже, хоча в Америці батьки майже не впливають на вибір професії дітей, не піти до університету їй не дозволили б:

— Моя мама не має вищої освіти. Вона дуже хотіла, щоб я вчилася далі. Батько спершу працював інженером, а мати була домогосподаркою. Нині обоє вчителюють. Тато вчить інформатики, а мама допомагає дітям з обмеженими можливостями.

Доки Кучковські навчалася в університеті, встигла побувати в Австрії — за програмою обміну студентами. А після отримання диплома викладала англійську в літній школі в Італії. При згадці про Венецію в неї яснішає погляд.

— Я закохалася в цю країну, — усміхається. — Мені там усе подобалося — мова, міста, звичаї, кухня. Мабуть, відіграло роль моє коріння — прапрадід по маминій лінії був італійцем. А от татів прапрадід — поляк. Тому й прізвище у нас таке "неамериканське".

— Уже навчилася готувати вареники та голубці, — показує книжку з рецептами українських національних страв. — У цій "Babyshka"s Cook Book" є пояснення, що таке каша і як її варити. Я пробувала зробити щось із гречки — не сподобалося. Хотіла б спекти якесь печиво, але тут духовка не працює. Купую солодощі в місцевому магазині.

Після закінчення університету Даніель працювала в Нью-Йорку. Квартиру винаймали з подругою у Брукліні. На роботу добиралася велосипедом. За її словами, люди по той бік океану дуже відрізняються від тутешніх:

— У Нью-Йорку ходять переважно в чорному або темному одязі, а тут усі вдягаються дуже кольорово. А от із комунікабельністю — навпаки. Ми легко йдемо на контакт, а українці спершу дуже закриті. Лише із подальшого спілкування видно, що це щирі та гостинні люди.

Даніель ставить на стіл чашки з імбирним чаєм, який прислала подруга з Америки.

— Такий чай дуже заспокоює і допомагає розслабитися, — пригощає американка. — Я п"ю його перед заняттями йогою. Щоранку по годині роблю різні вправи, звикла ще в Нью-Йорку. Спеціально привезла із собою невеликий мат — не знала, чи зможу купити тут такий.

На холодильнику на кухні розклеєні фотографії родичів. Посеред світлин — великий рожевий аркуш з акуратно виписаним алфавітом. Навпроти англійських літер — українські.

— Листи до Ніжина, до сім"ї, в якій жила, пишу по-українськи, — розказує волонтерка. — Хочу, щоб було правильно й гарно. Даю перевіряти своїй подрузі, вчительці зі школи.

Зараз ви читаєте новину «Міс Даніель учить тернопільських дітей». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2214
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода