57-річний фермер Михайло Юхима категорично відмовився від оранки й застосування хімікатів. На 300 гектарах він вирощує екологічно чисті культури.

— Хімічні добрива, засоби захисту — це страшна отрута для рослин і землі, — пояснює. — Вони роблять рослину хворою і вбивають у ґрунті всі мікроорганізми. Якщо люди далі будуть зловживати хімією, через десять-двадцять років земля стане мертвою.

Михайло Тимофійович господарює в селі Скнилів Золочівського району Львівської області. Він закінчив Львівський сільгоспінститут у Дублянах, працював агрономом, керував сільськими господарствами. Після розпаду колгоспу в Скнилові разом із дружиною заснував фермерське господарство "Юхими Лесі Григорівни". У 1999-му орендував 300 га людських паїв, згодом викупив частину колгоспного майна. За землю розраховується переважно зерном. За 1 га торік дав селянам по 230 кг пшениці.

Три стайні, 12 стареньких тракторів, 6 вантажних машин, обладнання обійшлися у 600 тис. грн. Сплатити за майно Юхима повинен упродовж десяти років — грошима або зерном.

Фермер веде ґрунтовою дорогою біля лісу. Його поле починається за півкілометра від колгоспної кантори. Краю не видно. Найбільшу площу — 50 га — засіяв житом, бо ця культура не дає рости бур"янам. Вирощує ще ячмінь, пшеницю, гречку, овес, зернобобові. Скраю на 100 га посадив конюшину і вику з ріпаком.

— Щоб мати гарні врожаї, третину поля треба віддати під зелене добриво, — запевняє. — Ми скошуємо конюшину на сіно, а коріння залишаємо в землі. А вику взагалі не рухаємо. Після перегною це буде чудова пожива для мікроорганізмів. При відмиранні вони накопичують органічні речовини, а ті живлять рослину. Наступного року на цьому місці садитимемо озиму пшеницю.

Юхима землі не оре, лише спеціальним агрегатом дискує ґрунт до 10 см углиб. Це допомагає залишкам рослин швидше перегнити.

Із нашого зерна можна було б робити дитяче харчування

— У верхньому шарі живуть аеробні бактерії, яким потрібен кисень. Глибше є анаеробні бактерії, для яких повітря згубне, — пояснює. — Під час оранки люди перевертають шари ґрунту й убивають майже всі мікроорганізми.

Відмовившись від синтетичних добрив, Михайло Юхима економить понад 200 тис. грн.

Раніше на обробку хімією одного гектара буряків затрачав 5 тис. грн, пшениці — наполовину менше. Біопрепарати, якими тепер обробляє насіння, коштують недорого.

Похвалитися заробітками фермер не може. Без міндобрив родючість культур знизилася на третину. Позаторік, коли працював ще за традиційною технологією, зібрав 40 ц зернових із гектара і мав 10 тис. грн чистого прибутку. Торік — лише по 27 ц. Господарство виявилося збитковим.

— Земля ще виснажена після хімії, за рік-два усіх мікроорганізмів не відновиш. На результат треба працювати щонайменше чотири роки, — пояснює.

Фермер опинився у замкнутому колі. Не має чим погасити 130 тис. грн боргу за податок із прибутку, що набіг за три роки. А через заборгованість не може отримати будь-якої дотації держави, навіть 100 грн на гектар озимої пшениці, ріпаку.

— У фонді підтримки фермерів обіцяють дати у безвідсотковий кредит 50 тисяч гривень на п"ять років. Цих грошей вистачить хіба на дві цистерни соляри, — розводить руками.

Юхима має проблеми зі збутом, бо в Україні досі немає системи сертифікації екологічно чистої продукції. Він здає збіжжя місцевим підприємцям за такою ж ціною, як усі. Переробники змішують його разом з іншим зерном, вирощеним на хімії.

— Із нашого зерна можна було б робити дитяче харчування,  їжу для лікарень, шкіл, — каже Юхима. — Але кому без документів докажеш, що воно екологічно чисте?

Торік зять Михайла Тимофійовича Володимир Новосад відкрив у Скнилові приватне підприємство з вирощення свиней. Годує їх кормами, виготовленими з культур свого тестя. Екологічно чисте м"ясо продає, як звичайне.

— Переконаний, що з часом урожаї покращаться, а чиновники продумають програму підтримки екологічно чистого виробництва, — каже Юхима.

Наразі фермера виручає розведення корів. Цього року Михайло Тимофійович готує на продаж сім телиць і бика. Усі — екологічно чисті.

Екологічним землеробством займатися невигідно

У Львівській області вирощують екологічно чисту продукцію лише четверо фермерів.
— Нині не вигідно займатися таким землеробством, бо в нашій державі досі нема національної системи сертифікації екологічно чистої продукції, — говорить заступник голови з питань агропромислового комплексу Львівської облдержадміністрації Іван Стефанишин. — І не передбачено, як можна компенсувати збитки через невисоку врожайність. Прикро, бо органічне господарство дало б здорову їжу і зберегло б якість ґрунту.
Цього року обласне управління агропромислового комплексу виділило 1,5 млн грн компенсації за витрати на органічні добрива і 50 тис. грн — на придбання біопрепаратів.

×