Містами та селищами Львівської області мандрує зоопарк "на колесах" із Рівненщини. На десять днів чотири фургони зупинилися біля санаторію в селищі Любень Великий Городоцького району. Після оглядин звірів двоє місцевих жителів втратили мобілки. Так розважалася мавпа Льолік.
Найбільше батьків із дітьми скупчилося біля кліток з мавпами. Тваринам кидають солодку вату. Мангобей Льолік побачив нового відвідувача. Через ґрати простягає довгу лапу до його кишені. Чоловік відійшов, а ображений Льолік із кутка клітки виносить мобільний телефон. Крутить апарат у лапах.
— Уже в когось поцупив, — каже доглядач тварин Роман Форсюк, 45 років. — Жах, як любить красти мобілки! Я одного разу Льоліка погодував, а потім хотів додому подзвонити. Дивлюся — а мобільника нема! Думав, що загубив. А на наступний день задоволений Льолік почав мене дражнити. Покаже і сховає! Ледве забрав. Не один відвідувач пішов би додому без телефону, якби ми не знали про "хворобу" Льоліка.
Мавпа гримає лапою по стінці до сусіда, зеленої мартишки Боба. Поряд іще живе подружжя зелених мартишок. У них у День святого Валентина народилося дитятко. Маленьке мавпеня назвали Валентинкою.
Макака Лапік не звертає уваги ні на мавп, ні на відвідувачів. Він їсть. У зоопарку його називають "ненажерою".
Біля вагончика чути рев. Це в маленького ведмедя Сьомки забирають посуд для їжі. Його матері, ведмедиці Солосі, спекотно. Вона намочила у воді лапу та обтирається.
У чергу стали діти, які хочуть покататися на поні Іскрі. Така розвага коштує 5 грн. Інші три поні — Юраш, Мартін і Діна — пішли до озера.
— Найвередливішою є Діна. Вона нам у дорозі такі гастролі влаштовує, — з усмішкою розповідає Іван Форсюк. — А в Городку втекла від нас. То ми стільки через неї пережили!
Один відвідувач підійшов до лами-альпи Мірти. Тварина плюнула на нього.
— Він їй не сподобався, — пояснює Форсюк. — Мірта страшенно любить цілуватися. Але якщо хтось не в її смаку — обливає слиною.
— На нове місце переїхати дуже проблематично, — говорить Іван Петрук. — Два-три дні треба виходжувати дозвіл на розташування. А от у місті Комарно більше чотирьох днів не дозволили залишитися. Базар не витримав конкуренції з нами.
За вхід до зоопарку відвідувачі платять 6 грн.
— Ми не беремо грошей із маленьких дітей, — розповідає директор виставки тварин Іван Петрук, 44 роки. — У нас, порівняно з іншими зоопарками, низькі ціни. Хоча на їжу для тварин щомісяця йде 20–25 тисяч гривень. А ще — витрати на лікування, вакцинацію, дорогу.
2 
35413
Коментарі