Після десяти років простою в Коломийській виправній установі N41 Івано-Франківської області запустили цех струганого шпону. Більшість виробничих потужностей колись відомого фанерного заводу простоюють. Із 1042 засуджених лише третина працюють.

Відкриваються металеві двері, ми заходимо до напівтемного й напівпорожнього ангара. Це виробничі цехи колонії.

— Бригада N11 вийшла на зміну в повному складі. Ніяких порушень немає, — доповідає чоловік у цивільному з насунутою на очі старенькою вушанкою.

Підполковник внутрішньої служби Василь Максим"юк, 40 років, киває. Він — заступник начальника з виробництва Коломийської виправної установи N41. Працює тут 15 років, тож пам"ятає часи, коли виробництво працювало на повну потужність.

1990 року незадовільна робота "фанерки" призвела до бунту — засуджені захопили один із корпусів колонії й вимагали, аби їх почула вся Україна.

У ті роки сировина на завод надходила наприкінці місяця. Три тижні засуджені сиділи без роботи. А потім починалися аврали, які всім набридли. Для втихомирення бунту довелося залучати спецпідрозділи міліції з трьох областей.

— Тоді колонія мала державне замовлення, всі в"язні були забезпечені роботою. Про Товмачицький фанерний завод знали в Україні. А нині ледве третину засуджених випускаємо в цехи. Нема роботи, — Василь Васильович потирає замерзлі руки.

Збоку групка чоловіків розпилює електропилою ковбки деревини, далі — двоє невисоких в"язнів у потертих фуфайках закладають у велику машину квадратні заготовки шпону.

Роликова сушка — гордість колонії. Обладнання купив заклад, дещо взяв в оренду в чернівецької приватної фірми "Укргідравліка".

— Ми давно співпрацюємо з ними та фірмою "Союз-96", — продовжує Василь Максим"юк. — Вони дають сировину, забирають продукцію, яку потім експортують.

У цеху в три зміни працюють 45 засуджених.

Чому ніхто не хоче використовувати нашу дешеву робочу силу?

— За зміну виготовляємо півтори тисячі квадратів струганого або півтори тисячі кубометрів лущеного шпону. Якщо є сировина й замовлення, то в середньому отримуємо по 500 гривень на місяць, — каже майстер бригади Станіслав Нежебіцький, 40 років. Кримчанин відбуває покарання за розбій і готується вийти на волю. Чотири роки він працює бригадиром.

— Пройшов усе виробництво — від різноробочого до майстра. Головне — бажання, а навчитися тут можна всьому. У колонії мужики з великими строками проходять навчання за всіма спеціальностями, — всміхається Станіслав і бере горня з окропом. Гріється.

Нині в колонії працюють п"ять цехів: клеєної фанери, шпону, металообробки, лісопильний та швейний. В останньому шиють робочий одяг, рукавиці та постільну білизну.

— Не розумію, чому ніхто не хоче використовувати нашу дешеву робочу силу? Ув"язнені могли б і разовий пластмасовий посуд виготовляти, — кілька разів повторює Василь Максим"юк. Телефонний дзвінок перериває розмову. Нарешті знайшли збут столярці. Двері й вікна купує якийсь ґазда-новосел із Городенківщини.

У колонії є дільниця, де виготовляють дерев"яні сувеніри. Підсвічники, булави, різьблені шкатулки, тарілки покупці розбирають миттєво. Вишуканим подарунком вважається шаховий набір і нарди. Коробку різьблять 4–5 днів. Окремо точать фішки, сушать, лакують. Кажуть, на базарі у Косові такий набір коштує не менше 700 грн.

Олег Рябов, 40 років, — колишній військовий. До колонії потрапив за вбивство. Тут годинами майструє макети вітрильників.

— Навчився робити їх у Палаці піонерів. Маю креслення різних вітрильників. Часом робота займає два місяці, бо вручну виготовляю кожну малесеньку деталь, в"яжу з ниток морські вузли.

Колонія має підсобне господарство, невелике поле й коня. Проте робочих місць усе одно замало.

— В області діє програма залучення промислового потенціалу установ виконання покарань в економіку районів. Але з восьми закріплених міськрайвиконкомів і райадміністрацій із нами працюють лише Яремча та Коломия, — каже Василь Максим"юк. — Ми вже не раз зверталися до обласної влади, просили підтримки. Проте ні до кого не достукалися.

Засуджені зароблять по 400–500 гривень

Колонія N41, що в селі Товмачик під містом Коломия на Івано-Франківщині, розрахована на 1,5 тис. засуджених. Нині тут 1042 ув"язнених з усіх регіонів України. Статті "відсидки" — замах на життя, вбивство, вживання та розповсюдження наркотиків, зґвалтування, крадіжки, грабіж, розбій і вимагання. Наймолодшому в"язневі 18 років, найстаршому — 83.
За словами начальника колонії Василя Совтуса, 45 років, середньомісячна зарплата працюючих осуджених — 400–500 грн. Із них 120 грн іде на оплату комунальних і побутових послуг, харчування, ще 15% можна витратити на купівлю товарів у кіоску. Решту заробітку перераховують на особовий рахунок або відшкодування шкоди потерпілим.

×