Ексклюзиви
Пʼятниця, 25 травня 2007 07:05

Леонід Гурій відкрив на городі музей старих речей

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Колишній шофер із села Бокійма Млинівського району Рівненської області Леонід Гурій біля свого дерева, обвішаного старовинними речами
Колишній шофер із села Бокійма Млинівського району Рівненської області Леонід Гурій біля свого дерева, обвішаного старовинними речами

Жителі села Бокійма Млинівського району Рівненської області більше не викидають старих речей, а віддають їх землякові, 69-річному Леонідові Гурію. Цей чоловік разом із сином Олександром віддали під музей старовини частину свого садка. Експонати розвішують на деревах.

Живуть Гурії у самому кінці Бокійми. Посередині городу — голе дерево з куцими гілками без листя. На кожній гілці висять чавунні горщики, дерев"яні гребінці, керосинові лампи та глиняні глечики.

— То син затіяв, а я підтримав, — вітається господар Леонід. — Була хороша яблуня, та Сашко обшмагав її — аби було на що макітри чіпляти.

Не поспішаючи, заводить у кожен куток. Показує під вікнами гумові чоботи, в яких росте ломикамінь.

Старший син Леоніда 45-річний Олександр нині живе з родиною у Луцьку. П"ять років тому він перебирав на горищі старі речі й наткнувся на глиняну макітру. Доки батька не було вдома, вивісив горщик на огорожі.

— Я спершу отетерів, а потім нічого, звик. Але за кілька днів макітрі приробили ноги, — зітхає Леонід. — Ціла ж була, хороша. Тепер у кожному горщику дірку роблю — щоби людей не спокушати.

Відколи селяни почули, що Гурії збирають старовину, потягли до них у двір і свої пожитки. З"явилися дерев"яна маслобійка, млинок, машинка для нарізання тютюну, старовинний ткацький станок, дитячі іграшки та безліч дрібничок із дерева. Більшість речей датується початком ХХ століття.

— То одна баба подарувала, — киває на станок Гурій. — Сорочку нині дешевше купити, ніж виткати. А тютюнорізку син дістав. Я на ній махорку перетирав і крутив цигарки. Правда, смердять вони сильно. Жінка дуже сварилась і я перейшов на звичайні.

Інструменти Гурій прикрутив до огорожі дротом, щоб не вкрали. Лавку біля хати пофарбував у синьо-жовті кольори.

— Хочу зібрати всі епохи, — каже господар. — Сам я за молодості був шофером, тепер почав історією цікавитися. Колись так смішно було. Їдуть люди на бурякоприймальний пункт, і всі на мою хату витріщаються. Підходили шофери, дивилися, питали.

Син Олександр раніше працював у міліції в Славуті. Після аварії на ЧАЕС вийшов на пенсію по інвалідності, пожив у Бокіймі і переселився до Луцька. Доки буває на Волині, шукає по селах, чим поповнити виставку.

— Він у своїй хаті в коридорі повісив стару гуцульську сокиру. Гості приходять — лякаються, — сміється Леонід Гурій. — У Сашка квартира більше на музей схожа, ніж на хату.

Музей Гурія-старшого стає популярним. Сільські школярі та гості з-за кордону почали ходити до нього на екскурсії. Грошей Леонід не бере.

Зараз ви читаєте новину «Леонід Гурій відкрив на городі музей старих речей». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 4583
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода