Селяни Пасічної Надвірнянського району Івано-Франківській області хвилюються за свої садиби. На хутір Козирки насувається земляний масив. Гірські породи наблизилися впритул до 10 хат.

До Пасічної з Івано-Франківського національного університету нафти й газу терміново виїхала група науковців під керівництвом професора, доктора геолого-мінералогічних наук Едуарда Кузьменко, 59 років.

Заходимо на подвір"я під горою. Нас зустрічає господиня — 72-річна Катерина Остап"юк.

— Зачекалася вас. Подивіться, вода наближається до хати, — бідкається старенька, веде до зсуву. — Отут було пространство, я корови колись гнала, тепер заледве сама перейду.

Дерева в садку похилилися, яблуні викорчувало.

Уперше до села геологи приїхали рік тому, коли сільський голова Василь Гегна звернувся до університету нафти й газу з проханням з"ясувати причину зсувів.

— Ми надіслали договір на виконання робіт до Пасічнянської сільради, та його не підписали. Усе призупинили, — розповідає професор Едуард Кузьменко.

Над хутором колись був луг. Дощова та тала вода стікала горою. Люди почали обробляти там землю — створили умови для просочування води до осель.

— На твердій породі "сидить" м"якша — глиниста з піском, товщина якої 10 м. Вода дійшла до низу й пішла по твердій породі, розмочуючи її, — пояснює причину зсуву професор Кузьменко.

Колись будинки вул. Довбуша й гору розділяла невелика дорога. Нині її не видно.

Катерина Остап"юк неодноразово зверталася до сільської ради.

— Я кажу Василеві (сільський голова. — "ГПУ"), а шо се-се буде, а він мені: ви що хтіли, такі гроші треба ймити! Як дощ паде, я боюсь, ночю не сплю в хаті, бо думаю. Внуків маю, — плаче бабуся. — Якби мене присунуло — то байка, а дитина...

Пенсіонерка живе з молодшою донькою Анною.

Підіймаємося на 30-метровий схил. На горі траншея — для відведення води. Неподалік прорита дорога.

— Не можна підрізувати схил, — обурюється Едуард Кузьменко.— У відповідному місці слід викопати траншею глибиною в два-три метри, щоб вода просто стікала, тоді ґрунт не зволожуватиметься, не повзтиме.

Гора умовно розділена на три частини. Центральна вже сповзала. До низу стікають струмки. Під ногами просочується вода, без гумових чобіт не пройдеш.

Рік тому була повінь. Бабі Катерині подвір"я залило за ніч. В її хаті почала прогнивати підлога.

— В Остап"юків було по коліна води, — приєднується до розмови сусід Іван Гаврильчук, 40 років. — Ми свиней по воді за хвости тягли. Худобу зі стайні вивели. На подвір"ї сіно плавало.

Галина та Іван Гаврильчуки неподалік обійстя зробили шиферну перегородку — щоб земля не сипалася на подвір"я.

— Я привик і не хочу звідси ніде йти, — відказує Гаврилюк.

У своїй хаті Гаврильчуки живуть 40 років. Іван каже, що в селі потерпають через зсуви та гірську річку Бистрицю Надвірнянську. Повінь знесла 30 м берега, він не був укріплений дамбою.

— Жінки ходили за хутір просити, — каже Іван. — Нікому того не треба. Приїде комісія з Надвірної, подивиться й поїде собі.

— Ситуація загрозлива. Було рішення районної ради про переселення людей з хутора. Та коштів не вистачає, — говорить начальник відділу з надзвичайних ситуацій Надвірнянської райдержадміністрації Микола Стельмащук, 57 років. — На цей хутір ми попросили виділити 300 тисяч гривень. Коли гроші надійдуть — невідомо.

×