25 січня 2007 року Апеляційний суд Львівської області на 14 років позбавив волі 32-річного Андрія Рака. Торік у травні він зарізав дружину свого брата Богдана — 24-річну Ольгу.
Cіра півтораповерхова мурована хата Раків стоїть при центральній дорозі в селі Михайлевичі Самбірського району Львівської області. На великому подвір"ї викладена бруківка. По всьому обійстю розрісся густий виноград. Ззаду побудовані гараж, хлів і стодола. Праворуч будинку — 20 соток городу, ліворуч — сад. Хата верандою розділена на дві половини. З одного боку — велика кімната, яка належала Андрієві та його сім"ї, з другого — дві менші, де з матір"ю живе Богданова родина.
57-річний Андрій та 53-річна Марія Раки одружилися молодими. Андрієві батько подарував велику земельну ділянку, сім"я почала будувати хату. Тягнулися з останньої копійки. Андрій працював на Рудківському хлібозаводі, Марія — на швейній фабриці "Динамо". Тримали корів, свиней. Продавали худобу, а зароблені кошти вкладали в будівництво. Маріїні родичі з Англії час від часу матеріально допомагали подружжю. У селі Раків уважали зразковою сім"єю.
— Вони чудово жили, ніхто не чув, щоби сварилися, — розповідає родичка Ольга Поливка, 52 роки. — Але десь п"ять років тому Марійка запідозрила чоловіка у зраді.
Чоловік залишив дім й оселився з іншою жінкою в містечку Рудки. Згодом подружжя розлучилося. Син Андрій переїхав до батька, а Богдан залишився з матір"ю.
— Коли Андрійко женився, старий Рак сам організовував йому весілля, — веде далі Поливка. — Він завжди захищав інтереси старшого сина.
2000 року Андрій Рак-старший офіційно подарував будинок у Михайлевичах старшому синові. Марію обурив учинок колишнього чоловіка. Вона звернулася до Самбірського міськрайонного суду — хотіла відсудити Богданові півхати.
— Тоді вже обидва сини мали власні сім"ї, — розказує голова Михайлевицької сільської ради Ігор Рурка, 35 років. — Вони оселилися у спірній хаті. Андрійко був нормальною людиною, але батько постійно його підбурював, налаштовував проти матері. Казав, що тільки Андрій має право жити в хаті. На суді заявив, що не вважає Богдана за сина. А ще — що за ту хату хтось піде в могилу, а хтось — у тюрму. Таки вгадав!
Доки тривали суди, родина Раків не погоджувалася зареєструвати в хаті Богданову дружину Ольгу. Не прописували й онуків.
Мати почала втікати городами
— Донька часто жалілася, що не може там жити, — говорить Олина мама, Марія Яськів.
У селі розповідають, що Андрій Рак виганяв матір і вагітну Ольгу з дому, коли брат ішов у рейс — Богдан працював водієм маршрутного автобуса "Львів—Турка". Братова 23 травня, за тиждень до вбивства, заявила про Андрієві погрози до Самбірського райвідділу. Дільничний Ігор Дацько змусив Андрія написати розписку, в якій той пообіцяв не чіпати Ольгу.
31 травня Андрій повертався додому з Рудківської сільгосптехніки, де працював слюсарем. Колеги по роботі кажуть, що на початку тижня чоловік обмовився:
— Моя мама житиме тільки до суботи.
У сільському барі Андрій хильнув півпляшки горілки й пішов додому. Зайшов до своєї кімнати й витягнув з-під ліжка 50-сантиметрового ножа, яким різав свиней. Матері в хаті не застав — Марія поїхала у Рудки по ліки для хворої онучки Уляни. Чоловік почав грюкати в двері до Ольги. Братова годувала груддю двадцятиденну доньку, тому не відчинила. Тоді він виламав двері й накинувся на жінку з ножем. Судмедексперти встановили, що Андрій штрикнув її вісім разів. Ольга померла від поранення шиї.
За годину додому повернулася Марія. Син холоднокровно сказав:
— Тут також твоя смерть.
Мати почала втікати городами. Андрій наздогнав її і кілька разів ударив ножем. Його зупинили сусіди Михайло Брийовський та Михайло Лазів.
— Він був сам не свій, — зауважує Михайло Лазів, 35 років. — Ми до тітки Марії викликали "швидку". Андрій тим часом сидів на подвір"ї з батьком і курив.
Свідком убивства матері стала 2-річна Уляна. Дівчинка потім три дні не їла, не пила, боялася людей. Лише з допомогою лікарів і священиків дитину привели до тями.
— Коли виносили Андрієві вирок, суддя запитав у мене, якої кари я чекаю для свого сина, — говорить Марія. Жінка тримає на руках маленьку Соломійку. Уляна горнеться до бабусі. — Я відповіла, що найсуворішої. Бідні мої сиріточки, — плаче.
На суді вбивця навіть не вибачився. Сказав, що ні про що не жалкує.
Нині Андрій Рак відбуває покарання. Суд зобов"язав його виплатити компенсацію: молодшому братові — 30 тис. грн, матері — 20 тис. Родина продовжує судитися за хату. На засіданнях інтереси засудженого сина захищає батько. Він переїхав у стареньку дерев"яну хату матері в Михайлевичах. Час від часу заходить на спільне обійстя, однак із колишньою дружиною та сином не розмовляє.
— Старий Рак нещодавно прийшов у сільську раду і написав заяву, що Богдан краде в нього цукор. Я з дільничним відкрив гараж, дивлюся: мішок упав, тому цукор розсипався. Коли він уже заспокоїться? — каже голова.
2 
35413
Коментарі