Андрій Каміновський викладає бойовий гопак

 

Кілька десятків львівських учнів змагалися в дисциплінах "однотан" і "тан-двобій" бойового гопака в спортзалі школи N80.

Перед турніром хлопчаки розминалися. Були одягнені в шаровари, вишиванки й сірі футболки з написом "Рабів до раю не пускають" та портретом засновника бойового гопака Володимира Пилата.

— Однотан — це умовне ведення бою під українську музику протягом хвилини, — пояснює Андрій Каміновський, 37 років, учитель фізкультури школи N80. — Удари по умовному суперникові судді оцінюють за п"ятибальною шкалою.

Каміновський очолює школу бойового гопака ім. Северина Наливайка, також викладає це бойове мистецтво в приміських селах Рудно, Сокільники, Лапаївка.

— Вісімдесята школа — єдина козацька в Західній Україні, — розповідає Андрій. — У 1990-х роках тут розпочинав свою роботу Володимир Пилат. Я прийшов 2001-го, заснував секцію дзюдо. Директор школи сказала, що я маю можливість викладати тут українське бойове мистецтво. Тоді ж познайомився з Пилатом. Навчався в нього й викладав одночасно.

До зали заходить Володимир Пилат. Каміновський схоплюється на ноги.

— Струнко! — командує до хлопчаків. Ті виструнчуються вздовж майданчика. Пилат мовчки киває головою й прямує до кімнати тренерів.

— У нас у всьому дисципліна, — повертається до розмови Каміновський. — Тренуємося у вівторок, четвер і суботу. Окрім бойового гопака, тут навчають жіночого рукопашного бою — асгарди. Викладає його дружина Володимира Пилата Катерина Тарновська, засновниця цього стилю.

Двоє хлопчаків жовтими і червоними стрічками скотчу виклеюють у центрі спортзалу великий восьмикутник — майданчик для змагань.

— Я ходжу на гопак уже п"ять років, — хвалиться 13-річний Назар Патер. — Губу неодноразово розбивав, ніс. А ось цей шрам заробив, коли бив по груші, — показує руку. — Не знав, що спершу треба розім"яти кисть.

14-річний Остап Кохман розповідає, що програму однотану готував півмісяця:

— За хвилину треба показати близько кілька десятків ударів, це включно з кроками. Хотів виступати під музику гурту "Гайдамаки", але забув свій диск удома.

Каже, шаровари обійшлися йому в 15 грн. Тканину купують самі.

— Нас учать, щоб ми старалися не застосовувати свої навички на практиці, — продовжує. — Уникали бійок, не реагували на провокації. Битися на вулиці довелося тільки одного разу. Якось на Сихові в двох наших чемпіонів із контактних боїв п"ятеро хлопців намагалися забрати мобільні телефони. Отримали гарного прочухана. Зараз один із цих хлопців працює в міліції, інший навчається в Політехнічному університеті.

×