"До двох років я була лиса"

 

Прізвище художниці 33-річної Жанни Миляшкевич із Луцька занесене до Книги рекордів Волині. При зрості 1,68 Жанна має косу довжиною 163 см.

— Розпустила дівка коси, а за нею всі матроси, — жартує.

— У Луцьку матросів немає, але залицяльників вистачає.

Зустрічаємось на порозі музичної школи. Жанна чекає на доньку та племінницю, які вчаться грати на бандурах. Під легкою осінньою курткою — вишита льняна блузка. Коса прикрашена штучною квіткою маку.

— Містом ходжу з косою або збираю волосся в гульку, — різко закидає косу на плече. — Розпустити можу лише на дачі. Там зівак менше. Для Луцька нормально робити жгутики. Розділяю волосся на дрібненькі пасма, кручу окремо і шпильками вкладаю. Виходить, ніби в середньовічної дами. Можу зробити 10 вечірніх зачісок. Люблю "французькі котики": заплітаю дрібні пасма. А можу зробити тисячу африканських косичок.

Зі школи вибігають 7-річні дівчата — Жанина донька Яна та племінниця Ярослава. Обидві у вишиванках.

— Бачите, тоже коси ростять, — каже Миляшкевич. — У нашій родині в усіх жінок коси: і в старших сестер Лілі й Тані, і в мами Галини Федорівни. Бабця Дуня, їй за 70 років було, теж мала косу понад метр. Уже погано ходила, а пальчики перебирають ту косу, заплітають. Померла з нею, — Жанна дає дівчатам побавитися своєю косою. Яна оперезує кінчиком мамину голову.

Дякую Богові, що любить мене

— О, доця зробила мамі зачіску Юлі Тимошенко. Вони люблять мені причоски робити. Але обережно, бо розуміють, що то болить. Мама казала, що до двох років я була лиса. А першим постриг дуже високий перукар, тому коса така довга.

Відповідає на дзвінок по мобільному. Зі слухавки долинає бас. Запитую, чи, бува, не чоловік.

— Е, нє. Я мама-одиночка, генофонд наш український збільшую, — сміється. — Кавалери як косу бачать — лякаються. Коли її намочить дощ, від запаху розбігаються.

Поволі розплітає своє волосся.

— Мию голову через день, півгодини і довше. 200-грамової бутилки шампуню на два рази хватає. Якщо зранку помила, до вечора висихає. Не розчісую мокрим. Коли підсохне, можу годину розчісувати.

Яна і Слава кутаються в її розпущене волосся, лише очі визирають.

— Полощу настоями кропиви і лопуха, — веде далі жінка. — Або беру сік цибулі, подрібнений часник і сік алое, намазую, а через 5—10 хвилин змиваю.

Із магазину "Продукти" визирає захмелілий пенсіонер років 70, у старій подертій картатій сорочці.

— Варвара-краса! — вражено приступається до Жанни. Намагається помацати її коси.

— Найбільше нервує, коли чую в тролейбусі: "Ох, скільки ж то грошей на собі несе. Отак би відрізати". Ну, думаю, ні. Чотири тисячі гривень дають за косу 30 сантиметрів. Так і хочеться поздирати ті об"яви. У косі відкладається вся інформація про людину. Навіть археологи в пустинях пересіюють пісок у пошуках древніх причосок.

Домовляємося зустрітися на реєстрації в Книзі рекордів України. Жанна обіцяє рекорд за кілька років.

— За наукою, коса росте лише до метра. А більше — то вже Бог дає. Дякую Богові, що любить мене, — жінка милосливо дозволяє настирному дідуганові помацати косу.

1973, 9 лютого — Жанна Миляшкевич народилася в родині вчителів у Луцьку
1984 — почала відпускати косу
1992 — закінчила Миргородський технікум кераміки; художниця на Сумському фарфоровому заводі
1997 — у Луцьку ліпила керамічні іграшки в приватній майстерні
1998 — з косою 152 см потрапила до Книги рекордів Волині
1999 — народила доньку Яну
2001 — подала заявку на найдовшу косу в Києві, але не поїхала через дитину
2004 — сестра Тетяна потрапила в автокатастрофу, Жанна доглядала її доньку Ярославу
2006 — удруге потрапила до Книги рекордів Волині, з косою 163 см

×