Палеоантропологи відшукали надійне свідчення того, що стопи Australopithecus afarensis (австралопітека афарського) були пристосовані для ходи по землі.
Представники роду Ardipithecus могли пересуватися на двох ногах. Але у них збереглося безліч специфічних адаптацій для лазіння по деревах. Австралопітек афарский ходив по землі більш впевнено. Це підтверджують дані вивчення кістяків і слідів, залишених гоминінами в танзанійському селі Летолі. Втім, деякі вчені вважали цю інформацію не надто переконливою. Наполягали на тому, що A. afarensis проводив значну частину часу на деревах і переміщався на двох ногах зовсім не так, як людина.
Нова знахідка - четверта плюснева кістка A. afarensis - повинна розвіяти всі сумніви. Опис чудово збереженої кістки віком у 3,2 млн років, виявленої у ефіопському селі Хадар, склали співробітники Університету штату Арізона і Миссурійського університету.
За твердженням авторів, кінці плеснової кістки повернені один щодо одного і орієнтовані приблизно так само, як вони орієнтуються у стопі людини. Отже, стопа A. afarensis утворювала поперечне і поздовжнє склепіння і функціонально не надто сильно відрізнялася від людської, адаптованої до ходи по землі.
Відзначимо, що A. afarensis жив у східній Африці 3,8-3 млн років тому. Вік найвідомішого збереженого скелета цього гомініда, що належить самці Люсі, оцінюють в 3,2 млн років. Більш значний вік (4,2-4 млн років) мають виявлені в Кенії та Ефіопії рештки австралопітека A. anamensis. Ефіопський вид Ardipithecus ramidus ще на 200 тисяч років старше. Ардіпітека вважають найдавнішим з добре вивчених гоминів, перехідною ланкою між загальним предком людини і шимпанзе та австралопітеками.
За матеріалами: Компьюлента
8 
35413
Коментарі
1