Американський режисер і актор Жюль Дассен, батько відомого співака Джо Дассена, помер в Афінах у віці 96 років, повідомляє прес-служба прем"єр-міністра Греції.

Жюль Дассен народився під іменем Джуліус Дассін в містечку Міддлтаун (штат Коннектикут, США) в побожній єврейській родині недавніх імігрантів з Одеси.

Дассен почав театральну кар`єру в нью-йоркській єврейській пролетарській трупі "АРТЕФ" (ідиш: Арбетер Театер Фарбанд — робоче театральне об`єднання) в 1934 році, коли театр в`їхав у власне приміщення на Бродвеї. Ця новаторська трупа була створена режисером Бенно Шнайдером — вихованцем вахтангівської театральної студії "Габіма" — в МХАТівських традиціях і перебувала під сильним впливом радянського авангардизму середини 20-х років, не виключаючи і прокомуністичної спрямованості.

Після розпаду трупи АРТЕФ в 1940 році — Дассен вперше виступив в ролі режисера, поставивши Medicine Show (лікувальне шоу) на Бродвеї. Помірний успіх постановки дозволив йому переїхати до Лос-Анджелеса, де він незабаром почав працювати в Голлівуді, підписав семирічний контракт з компанією Метро-Голдвин-Майєр (MGM). Впродовж 1940-х років Дассен зняв ряд повнометражних стрічок, але в 1947 році перервав контракт з MGM і повернувся до Нью-Йорка. Тут він почав співробітничати з незалежними кінокомпаніями і один за іншим зняв чотири культові детективні фільми в стилі нуар з нальотом вдало знайденого ним неореалізму, що принесли йому популярність і касовий успіх — Brute Force (груба сила), 1947; Naked City (голе місто, в Нью-Йорку), 1948; Thieves" Highway (злодійське шосе, в Сан-Франциско), 1949; і Night and the City (ніч і місто, в Лондоні), 1950.

1953 році, переслідуваний за приналежність до Компартії, був вимушений переїхати з Америки до Європи разом зі всією сім`єю (дружина — скрипачка Беатрис Лонер, доньки Джулі і Ріки, син Джозеф).

1955 року на фестивалі в Каннах Дассен познайомився з грецькою актрисою Меліною Меркурі (1920-1994) і на початку 1960-х років поселився з новою дружиною в Греції. Успішне використання грецької тематики і невимовна популярність картини "Тільки не в неділю" зробили подружжя (з 1966 року) Дассен-Меркурі чимось на зразок національних героїв в цій країні. Меліна Меркурі знялася в головних ролях в більшості картин Дассена цього періоду (зокрема артхаусних).

У роки диктатури в Греції (1967-1974) Дассен і Меркурі жили в Нью-Йорку та Франції, потім знов оселилися в Афінах, де Меркурі стала членом парламенту, а з 1981 року — міністром культури Греції. З 1980 року, втомившись від труднощів фінансування некомерційного кіно, Дассен концентрувався головним чином на театральних постановках в Афінах. Після смерті Меліни в 1994 році він залишився жити в Афінах в своєму особняку на вулиці Меліни Меркурі один.

"Греція оплакує втрату рідкісної людини, важливої творчої особистості, справжнього друга. Ми оплакуємо втрату грека в першому поколінні, який зі своєю подругою Меліною Меркурі завжди демонстрував на практиці свою любов до всього важливого і справжнього, що тільки народжувалося в цій країні", - заявив прем`єр-міністр Греції.

Жюль Дассен зняв свого сина Джозефа, відомішого як Джо Дассен, в епізодичних ролях кількох своїх картин, для саундтрека другої з яких — Куди дме теплий вітер, або Закон (1958) він попросив його записати під гітару пісню, яка вже наступного року вийшла окремим синглом, запустивши таким чином музичну кар"єру популярного французького шансоньє, повідомляє УНІАН.

×