"Слуга народу" – це Ноїв ковчег, де "усякої тварі по парі", так схарактеризував парламентську теперішню більшість філософ Олексій Панич.

"Кілька з патріотичного табору, кілька – з антимайдану. Спробували поєднати патріотів із русофілами. Дубінського, який просував фейки проти Майдану, і тих, хто виборював національну гідність. Когось узяли з вулиці, когось – від олігархів. Були партією без обличчя. Деякий час це працювало на ентузіазмі. Прийняли реформи Нафтогазу та ринку землі. Але забуксували. Дедалі більше людей розбігаються за групами інтересів. Ідеологи "Слуги" вагалися між соціалізмом і лібертаріанством, але більшість тягне до першого", - пояснив Панич.

Парадокс України в тому, що, хоч би яку політичну ідеологію взяли, більшість завжди буде проти, зауважує.

"Цікаво спостерігати, з приводу чого сперечаються у США. Ще цікавіше – про що не сперечаються. Я стажувався у Штатах за програмою Junior Faculty Development Program. Запитав у її менеджера, що буде, коли зміниться влада? Виявилося, що програма має "біпартійну" підтримку: нею пишаються і республіканці, і демократи. Тобто тут є політичний консенсус. Британців розколов Brexit, натомість з приводу обмеження в'їзду мігрантів вони не сперечаються. В Україні ж майже немає тем, за якими є політичний консенсус.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Влада Зеленського готова жертвувати національною пам'яттю для своїх ігор - Панич

Україноцентризм – це формування політичної нації з тих людей, які зараз є в країні. Нація на початку становлення. На виборах схід чи захід перемагали, лише коли до них доєднувався центр. "Слуга народу" розпочала інший тип політичної гри. Видавалася центристською. Не мала ні західного, ні східного спрямування, бо була без обличчя. Справді об'єднала українців. Але ця ідея вичерпує себе. Всередині партії нема підтримки центристської ідеології. А національна свідомість формується повільно. Як в анекдоті про газон, який потрібно ретельно скошувати щодня впродовж 300 років, щоб він став взірцевим англійським газоном".

×