У селі Великий Дирчин Городнянського району Чернігівщини голова сільради 50-річна  Валентина Сергіянська другий рік конфліктує з місцевим фермером, 50-річним Іваном Моїсеєнком. Жінка позивалася на нього до суду за наклеп, вимагала 1тис. грн компенсації.

Із Валентиною Сергіянською розмовляємо на її робочому місці. Жінка збирається до  церкви, де співає в хорі. До обрання головою завідувала аптекою.

— Те, що він оскорбляв — ніхто не підтвердить, — каже про фермера. — На млині тоді було чотири чоловіки. Та вони не визнають. Мій чоловік стояв неподалік, коли Моїсеєнко мене 250 раз дурою обізвав.

Сергіянська привезла на млин фермера три мішки зерна. Він просив за роботу 9 грн.

— Я йому відповідаю: Іване Григоровичу, покажи мені рішення, де ти прийняв такі ціни, — згадує жінка. — З кого береш по гривні, з кого — по 2. На якій підставі ти з мене береш 3? Він відповідає: "Ти дура".

— Найбільше фермер дорікає, що ви погарячкували й надавали йому дуль. Було таке? — уточнюю.

— Не було, — стверджує Сергіянська. — А він розказував, як мене обзивав? — перепитує. — На Моїсеєнка я подала до суду за клєвєту. На зборах сільгосппідприємства він казав, що я розпродала землю в Малому Дирчині.

Сільрада давала дозволи на приватизацію ділянок під забудову місцевим, чернігівцям і киянам. Рішення ухвалювали депутати.

Голова зазначає, що з фермером бореться за суспільні інтереси:

— Моїсеєнко тільки й каже людям "колхоз, колхоз". Насправді це його приватне господарство. Він не має ніяких договорів оренди ні на землю, ні на майно. За паї платить по 53 кілограми вівсу. По 50 і 100 гривень повираховував за спаровування корів із фермерським бичком. Бика літом пасуть люди, він нагулює 3 центнера, але цього ніхто не щитає. Людей із роботи виганяє. Тепер сам корів доїть.

Вдруге зустрічаємося з Валентиною Сергіянською біля сільмага. Вона сперечається з дружиною фермера, продавщицею Світланою, 48 років. Поруч проходить колишня бухгалтерка сільгосптовариства.

— Знаєте, за що він її вигнав? За те, що не схотіла з ним жить, ще й жінка приревнувала! — ділиться Сергіянська.

Із фермером Іваном Моїсеєнком говоримо в залі контори.

— У нас помол за наказом гривня мішок із працівників, 2 — з пенсіонерів, 3 — з усіх інших, — розповідає він. — Ото і сказав голові сільради, щоб 3 гривні платила. Валентина Василівна каже: "Я тобі грошей не дам". І одразу дулю мені. Це бачили Пустовойт і Михед, були ще люди. Тоді я і кажу: "Ну, ти й дура" Потім вона кинула три пожмакані гривні.

На зборах сільгосппідприємства я тільки припускав, що земля в Малому Дирчині продається. Головиху не звинувачував, — хреститься Моїсеєнко.

Фермер скаржиться, що робота в нього нервова. Схуд, не спить ночами, їсть раз на день.

— Як працював лісником — вип"ю літру горілки, закушу кілограмом ковбаси — і йду. Ні в одном глазу! А зараз — 100 грам — і готовий. Виконком жалоби постійно пише — у прокуратуру, в СБУ, міліцію. Через день у мене перевірки. А металолом, за який мене тягають, ще при сільгосптоваристві розкрали. Проґавив 7 тисяч гривень державної дотації на посіви — сільрада не дала довідки. За те, що корови господарства пройдуть по селу — штрафує. Тьолок головиха сама лічно загнала палкою в болото, скотина простудилася.

Засідання суду за позовом Валентини Сергіянської 10 квітня не відбулося. Вона запропонувала Іванові Моїсеєнку помиритися. Заяву відкликала. Це вже друге їхнє примирення.

×