19 грудня в селі Привільне Глухівського району Сумської області справили дев"ятини за 32-річним Петром Поляковим. 11 грудня він замерз у скирті соломи.

Навесні Петро розлучився й переїхав до сестри у Привільне. На роботу влаштувався фуражиром місцевого сільгосптовариства "Велетень".

— Зарплата була невелика, — розповідає сестра покійного Марія Зайцева, 33 роки. — Петро платив аліменти, а остачу віддавав мені. Цих грошей ми майже нікуди не тратили, а збирали Петровій 10-річній дочці Маринці на подарунки. На Миколая брат купив їй платтячко і збирався провідати. Востаннє ми бачилися вранці. О шостій він збирався на роботу. Брат  мріяв улаштуватися на іншу, де платили б більше. Він же добрий тракторист, мав водійські права на вантажівку.

У селі Петро Поляков нікому не відмовляв, допомагав. Часто платили горілкою.

— Я йому казала: Петю, не бери за роботу ту пляшку. Горілка коштує 6 гривень, а ти попроси три, — плаче Марія. — Хоч на сигарети буде. А він говорив, що йому стидно вимагати в людей гроші.

11 грудня Петру Полякову дали за роботу пляшку. Наступного дня вранці його знайшов бригадир у скирті. Ховали чоловіка у Привільному. Приїздила колишня дружина з донькою.

×