Юрій Солошенко, колишній директор полтавського оборонного заводу "Знамя", рік тому звільнений з російської в'язниці, в інтерв'ю "Фактам" розповів, кому вдячний за своє повернення в Україну.

Як відомо, ФСБ Росії звинуватило українця в шпигунстві на користь України. Мосміськсуд засудив 73-річного Солошенко до шести років колонії суворого режиму. Справа, що мала гриф "секретно", розглядалося в закритому режимі.

За словами Юрія Даниловича, він з Геннадієм Афанасьєвим (засудженим в РФ у справі так званих "терористів групи Сенцова" - Ред.) Могли вийти на свободу тільки з обміну, оскільки амністія на них, засуджених за особливо тяжкі злочини, не поширювалася.

"Я завжди говорив слідчим, тюремникам, своїм сусідам по камері, що моя держава, мій президент за мене будуть боротися. А у відповідь чув: "Та кому ти потрібен"? Я вдячний Віктору Медведчуку. Він - один з учасників переговорів між Україною і Росією з питань обміну військовополонених і політично засуджених. Його я, до речі, першим зустрів при виході з речами з "Лефортово" в кабінеті начальника слідчого ізолятора. Не чекав, чесно кажучи"- згадує Солошенко.

Повертаючись до тих днів, коли йшла робота по його поверненню в Україну, Юрій Данилович розповів, що відчував підтримку правозахисників, дипломатів, журналістів, політиків, родичів.

"І це давало мені сили вистояти. ЗМІ постійно стежили за моїм перебуванням в катівнях, тримали, так би мовити, тему на контролі. Сини оплачували вельми дорогі послуги адвокатів, оббивали пороги багатьох відомств, від яких залежало питання мого обміну. Я бачив по телевізору людей з плакатами "Свободу Солошенко", - розповів Солошенко.

Дуже важливу роль в його звільненні, за словами екс-директора "Знамени", також зіграла перший віце-спікер ВР Ірина Геращенко.

"Вона не тільки активно працювала в гуманітарній частині контактної групи нормандського формату зі звільнення політв'язнів, а й закликала європейське суспільство чинити тиск на кремлівську верхівку", - згадує він.

Особливо відзначив Юрій Данилович і українського консула в Росії Геннадія Брескаленко.

"Його не допускали до мене більше півроку! У СІЗО почали кепкувати, мовляв, навіть засуджених громадян бананових республік відвідують дипломати, а мене кинули. Коли ж ми з ним нарешті зустрілися, консул показав мені не менше тридцяти копій листів з проханням про зустріч зі мною, відправлених в різні інстанції. І по кожному - відмова.

Брескаленко організував серед своїх колег збір грошей, щоб підтримати мене фінансово в "Лефортово". Передані їм 30 тисяч рублів я не витратив, сподівався, що поверну, вийшовши на свободу. Уже двічі їздив з цими грошима до Міністерства закордонних справ України, пропонував забрати назад. В жодному випадку не беруть! ", - резюмував Солошенко.

×