Сосницький районний суд 15 лютого відмовив у задоволенні позову чернігівського сервісного центру "Укртелекому" до 82-річної Марії Ментій із села Соснівка Сосницького району. Компанія три місяці вимагала від жінки сплатити борг за телефон, зареєстрований нібито на її ім"я в Чернігові на вулиці Войкова.

Марія Романівна зустрічає на порозі біленої хати. Швиденько зачиняє собаку в сараї й запрошує зайти. Сідаємо біля обіднього столу.

— Увесь хутір підтвердить, що зі свого сільця я майже нікуди не виїжджала, — каже жінка. — Усе життя пропрацювала в полєводчеській бригаді в колхозі. У Чернігові була тільки раз. За 120 кілометрів ходила пішки в молодості. І телефону в мене ніколи не було. Як бува позвуть мене, дак я не знаю, що говорити в трубку. Не звикла якось.

Торік на початку грудня пенсіонерка отримала повістку до суду й рахунок за телефон на 148 грн 50 коп. Оскільки близьких родичів не має, то довірила представляти свої інтереси соціальному працівнику Ользі Каплун, 48 років.

Чоловік Марії Романівни повернувся з фронту інвалідом. Хворів, 15 років тому його не стало. Була донька, та в 11 років померла від скарлатини. Із родичів лишилися двоюрідні брат і сестра, троє племінників.

Cоцпрацівниці Ментій давала гроші на дорогу до суду та на обіди. Та збирала довідки й тричі їздила до Сосниці. На четверте засідання поїхали з Марією Романівною.

— Автобус до нашого села не ходить. Пішки йшли під дощем три кілометри до траси, — втирає сльози жінка. — Перед тим ніч не спала. Усе думала: нащо мені таке наказаніє перед смертю?

Чернігівка Марія Романівна Ментєй, на яку зареєстрований телефон по вул. Войкова в обласному центрі, заборгувала за 2004–2005 роки 148,5 грн.

— Я на засіданні говорю: наша Марія Романівна — не та людина, що заборгувала, — каже Ольга Каплун. — У нашої бабці фамілія — Ментій. І з Соснівки вона нікуди не виїжджала, ніхто її звідти не виписував. Попросила подивитися документи, щоб вияснити, чому ж така плутанина. У позові було сказано, що після смерті чоловіка Марія Романівна Ментєй перереєструвала телефон на своє ім"я та певний час за нього не платила. Але чоловіка чернігівської Ментєй звали Йосип Андрійович. А нашої — Юхим Дмитрович. І фамілія в них відрізняється однією буквою.

— За свою букву в фамілії я вже пару років тому судилася. Тоді переоформляла на себе ветеранську пенсію покійного чоловіка, — додає пенсіонерка. — В "Укртелекомі" сказали людям зі схожою фамілією, що це по-руськи їх звать Ментєй, а по-українськи — Ментій. Так і записали. А ті Ментєї молодші й за мене, й за мого покійного чоловіка.

Після третього засідання суддя зробила запит до чернігівського РАЦСу. Надійшла відповідь. Виявилося, що чернігівські Ментєї покійні. Йосип Андрійович помер 1995-го, Марія Романівна — 1997-го. У квартирі по вул. Войкова мешкає їхній син Володимир із сім"єю.

— У розгар судів я перебрала в пам"яті всіх наших родичів, — ділиться Марія Романівна. — Згадала, що в покійного чоловіка був двоюрідний брат із такою фамілією. Він родом із сусіднього села Хлоп"яники. Приїжджав до нас якось із жінкою. Ми з нею ще сміялися, що я Марія Романівна Ментій, а вона — Марія Романівна Ментєй. Так ото її борг за телефон мені і приписали. Бачте, як воно вийшло.

Перед Марією Романівною "Укртелеком" не вибачився.

— Хотіла подати на "Укртелеком" за моральний ущерб, — говорить жінка. — А секретарка в суді й каже: "А вам не надоїло судитися?". Я й  махнула рукою.

У чернігівському сервісному центрі "Укртелекому" кажуть, якщо підтвердиться інформація про смерть Марії Ментєй 1997 року, її борги доведеться списати.

— Ми подали позов про борг Марії Романівни Ментєй за місцем її проживання до суду Новозаводського району міста Чернігова, — пояснює юрист Сергій Шамрук. — Суд зробив запит в адресний стіл. Там повідомили, що Марія Ментій вибула до Сосницького району. У нас сотні тисяч абонентів. Спочатку стягуємо великі борги, потім — менші. До боргу Ментєй справа дійшла лише за три роки.

×