1 грудня 2013 року в Києві зібрався півмільйонний мітинг на захист побитих студентів. Саме цей день багато хто вважає початком Революції гідності й показовим проявом в Україні громадянського суспільства, яке стало на захист своїх прав і майбутнього країни. Про зміни в громадянському секторі в останні роки розповіла директор всеукраїнської громадської організації "Не будь байдужим!" Оксана Левкова.
Як ви можете охарактеризувати на сьогодні українське громадянське суспільство?
- Люди активізувалися, але ми ще дуже далеко, наприклад, від Сполучених Штатів Америки. За офіційною статистикою кожен третій громадянин цієї країни залучений в якийсь громадський рух чи ініціативу. Наприклад, у Балтіморі у школі не видають атестат зрілості, якщо хлопець чи дівчина не відпрацювали в громадських ініціативах певну кількість годин за семестр. Тобто це така добровільно-примусова праця, з якої у нас сміються ще з радянських часів. Дітей привчають працювати і допомагати тим, кому пощастило менше. У нас такого не буде найближчими роками. Але дуже видно контраст з тим, що було в часи Януковича.
Чи ми можемо сказати, що це суспільство сформувалося під час Революції гідності?
- Категорично ні. На Майдан виходили великою мірою вже підготовлені люди. Ви подивіться, існує громадська організація "Відсіч", існує наша організація "Не будь байдужим!", "Простір свободи".
Ми проявляли себе і до Майдану. Майдан — це точечка, одна з того всього, що ми робили і будемо робити. В лютому 2010-го року, коли Янукович переміг, ми свої веселі й креативні акції покинули, винесли їх за дужки. Почали ходити на мітинги як на роботу. І так тривало до Революції гідності. Подивіться: податковий майдан хтось організував і рухав, трудовий майдан хтось готував і рухав, мовний майдан – теж. Можна сказитися, що ми пережили всі. А скільки по Україні такого було. А мітинги проти міністра освіти Дмитра Табачника. Я, наприклад, полетіла з роботи з Вінницького педуніверситету імені Коцюбинського через антитабачниківські виступи. У пресі ректор, який був другом Табачника, вичитав, що я мала причетність до цих виступів. Закрили мені контракт. Просто поставили перед фактом, коли я вже не могла подавати документи на подовження.
Який вплив має громадянське суспільство на прийняття рішень в Україні?
- Зараз воно має великий вплив. За Януковича такого не було. Тому що зараз владні кабінети очолюють ті самі громадські активісти. Половина моїх друзів одним махом після Майдану зайшла у Верховну Раду. І сміються з мене, що я цього не зробила.
Я не хочу називати їхні прізвища, але мені по-дружньому дехто із них каже, що є стара гвардія депутатів і є молода. Повноцінно працювати молодим не дають.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експерт розповів про зміни у громадянському суспільстві після революції
Чому ми думаємо, що єдиний соціальний ліфт, який має працювати у стосунку до громадських активістів – це політика? Чому ми навіть не прикидаємо собі, що деякі з них цілком самодостатні і вміють вибудувати стосунки з суспільством, донорами, мати постійну цільову аудиторію без обіймання високих владних посад. Я вважаю, що такі активісти існують і мають існувати. А у нас закладено як: він в політику не пішов, значить – лузер. Думаю, що це надто радянська точка зору. Вважається, що всі найкрутіші - це тільки ті, що в політиці. А інших сфер діяльності людини взагалі не існує. Або вона має бути не помічена. Це неправильний підхід. Громадські активісти дійсно більш шляхетні і заслуговують більше поваги, ніж багато політиків. Я, наприклад, в політику принципово не йду з дуже багатьох причин. Хоча кликали і на посаду міністра інформаційної політики, і на посаду депутата. Одна з причин, чому я не піду на цьому етапі свого життя: хочу доповісти суспільству, що можуть бути громадські активісти, які нормально почуваються і без політики.
В Україні ще стільки незаповнених місць. Тільки один Донбас скільки потребуватиме активістів. До чого тут депутатське або міністерське крісло - не знаю. Яка різниця людині на Донбасі, чи ти приїхав до неї міністр, чи активіст. Я відчиняю будь-які двері сама по собі, без того, що мене міністр прислав. У нас є підтримка, звичайно, віце-прем'єра Кириленка, і багато кого, але я виїздила все сама за гроші своїх фейсбучних френдів.
Які важливі рішення були прийняті під тиском громадянського суспільства?
- Я говорила б про новий мовний закон. Його підготував конкретно юрист Володимир Василенко, який працював у громадській раді Міністерства культури України разом з цілою когортою громадських активістів. Сподіваємося, що під тиском громадськості цей закон все-таки ухвалять і він буде працювати.
У Литві, Польщі зараз говорять, що в Україні набагато активніше громадянське суспільство, ніж у них.
- У Польщі, про нас мають більш об'єктиву картину, бо вони сюди можуть їздити. А інші країни про нас як не чули, так і не чують. Або щось погане. Так, в нас, може, активніше громадянське суспільство, ніж в так званих "успішних" європейських країнах. Ми ж молода демократія.
7 
79692
Коментарі