Фото: Фото надав Василь Тупилюк

Василь Тупилюк із села Красник Верховинського району Івано-Франківської області на подвір'ї збудував прототип дідової хати 1870 року.

Оригінал діда Семена розібрали лише 1975-го, коли чоловіку був 21 рік.

Gazeta.ua Василь Тупилюк розповів, що добре пам'ятає, як усе виглядало, тому 2009-го взявся за будівництво і створив музей.

"Усе це заради того, щоб зберегти гуцульські традиції, мову, одяг, прикраси та інші надбання. Перший експонат - бартка, яку купив у знайомого на базарі. Віддав за мішок борошна вищого сорту. Річ з 1914 року, на ній вибиті букви УСС, тобто належала Українському січовому стрільцю. Почав збирати давні гуцульські речі, дещо сам робив у майстерні".

Усі гуцульські хати мають типову будову, за словами Василя Тупилюка.

"Гуцули завжди будували хату вікнами до сонця. Були основні три приміщення - вхідні хороми, ліворуч - хата-лівачка, праворуч - хата-правачка. Вони - віддзеркалення одна другої, лише печі по різні сторони. У лівачці праворуч, у правачці - ліворуч. Хати гуцули будували на кичері - це гора, що знизу залісена, а нагорі має прогалини через вируб лісу".

Гуцул ніколи не хотів будувати хату коло ріки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Прикарпатті завершують знімати фільм про гуцулів - атмосферні фото

"Тоді виходило, що дім в ущелині між горами. Гуцулу в ньому душно й тісно. Йому треба нагорі жити, щоб далеко було видно. Щоб вовки не з'їдали овець, до хат вирішили добудовувати замки. З лівої та правої сторони були приміщення, що називались клітями. Від одного клітя до другого прикріплювали дах до хати на довжину клітей і будували хлів позаду. Він утеплював північну стіну і в ньому жили вівці. Потім від обох клітей продовжували стіни вперед на метрів 10-15 і передній периметр закривали стіною висотою 1, 7 метра з таких самих половин круглого дерева, як побудована хата".

У хаті-музею Василь Тупилюк проводить екскурсії та розповідає про експонати.

×