Субота, 16 лютого 2008 07:06

"До нас потрапляють діти, які не ходили до школи й ніколи не бачили виделки"

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Адміністратор дитячого центру реабілітації на вул. Порика Ірина Прудько розбороняє двох хлопчиків. Ті побились у ігровій кімнаті
Адміністратор дитячого центру реабілітації на вул. Порика Ірина Прудько розбороняє двох хлопчиків. Ті побились у ігровій кімнаті

Другий місяць на вул. Василя Порика, 13б на Виноградарі працює центр реабілітації "Місто щасливих дітей"". Будівля двоповерхова. Відремонтували її за кошти першого заступника міського голови Дениса Басса. Серед 19 педагогів — більшість парафіяни різних церков.

У Центрі 22 дітей віком від 2 до 11 років. Є комп"ютерний і навчальний класи. Уздовж коридору — по обидва боки — вісім кімнат. У кожній мешкають по троє осіб. 7-річний Дмитро спить в окремому помешканні. За словами виховательки, він "ні з ким не вживається". Три роки тому хлопчика покинула мати. Деякий час він жив на вулиці, жебракував. Однак перший клас закінчив на "відмінно". Малого хотіла всиновити гендиректор компанії "Сіменс-Україна" Андреа Раффаседер, але він відмовився. Сказав, що житиме тільки зі своєю мамою.

— Вихователі привчають діток застеляти ліжка, прибирати іграшки. У більшості раніше не було своїх шаф, а в декого навіть ліжок. Маленьких привчаємо ходити в туалет, — розказує адміністратор центру Ірина Прудько, 26 років.

— До нас потрапляють діти, які не ходили до школи й ніколи не бачили виделки, — говорить соціальний педагог Альона Моргун, 25 років. — Є й такі, хто зазнавав сексуального насильства у п"ять років — ними батьки розраховувалися за щось. 4-річна дівчинка гралася тільки в туалеті. Коли намагалися вивести її звідти — плакала. Потім з"ясувалося, що мати замикала її саму в квартирі й зникала на кілька діб. Інші вихованці навпаки, не могли зайти в туалетну кімнату, бо боялись бабая. Вони пісяли прямо в куточку, хоча було видно, що їм соромно.

Після вечері дівчатка допомагають кухарці 62-річній Галині Коробецькій прибирати посуд, стирати зі столу.

— Ми сьогодні з Галиною Петрівною жарили блінчики, — хвалиться Марина Карда, 9 років.

Вона обіймає жінку, та гладить дівчинку по голові.

— Я люблю дітей. За день не втомлююсь, бо їжу щодня привозять із ресторану "Пузата хата". Я тільки підігріваю, — зазначає Коробецька.

Зараз ви читаєте новину «"До нас потрапляють діти, які не ходили до школи й ніколи не бачили виделки"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 3401
Голосування Якими правами слід наділити жителів Києва без прописки?
  • Безкоштовною медичною допомогою, можливістю безкоштовного навчання дітей у школах та виховання в дитсадках
  • Голосуванням за муніципальну владу
  • Участю в голосуванні щодо перейменувань вулиць і зелених зон, зведення будівель та споруд
  • Громадяни мають вирішувати долю того населеного пункту, де вони прописані
  • Залишити без змін
  • Свій варіант напишіть у коментарях
Переглянути
Погода