Другий місяць на вул. Василя Порика, 13б на Виноградарі працює центр реабілітації "Місто щасливих дітей"". Будівля двоповерхова. Відремонтували її за кошти першого заступника міського голови Дениса Басса. Серед 19 педагогів — більшість парафіяни різних церков.
У Центрі 22 дітей віком від 2 до 11 років. Є комп"ютерний і навчальний класи. Уздовж коридору — по обидва боки — вісім кімнат. У кожній мешкають по троє осіб. 7-річний Дмитро спить в окремому помешканні. За словами виховательки, він "ні з ким не вживається". Три роки тому хлопчика покинула мати. Деякий час він жив на вулиці, жебракував. Однак перший клас закінчив на "відмінно". Малого хотіла всиновити гендиректор компанії "Сіменс-Україна" Андреа Раффаседер, але він відмовився. Сказав, що житиме тільки зі своєю мамою.
— Вихователі привчають діток застеляти ліжка, прибирати іграшки. У більшості раніше не було своїх шаф, а в декого навіть ліжок. Маленьких привчаємо ходити в туалет, — розказує адміністратор центру Ірина Прудько, 26 років.
— До нас потрапляють діти, які не ходили до школи й ніколи не бачили виделки, — говорить соціальний педагог Альона Моргун, 25 років. — Є й такі, хто зазнавав сексуального насильства у п"ять років — ними батьки розраховувалися за щось. 4-річна дівчинка гралася тільки в туалеті. Коли намагалися вивести її звідти — плакала. Потім з"ясувалося, що мати замикала її саму в квартирі й зникала на кілька діб. Інші вихованці навпаки, не могли зайти в туалетну кімнату, бо боялись бабая. Вони пісяли прямо в куточку, хоча було видно, що їм соромно.
Після вечері дівчатка допомагають кухарці 62-річній Галині Коробецькій прибирати посуд, стирати зі столу.
— Ми сьогодні з Галиною Петрівною жарили блінчики, — хвалиться Марина Карда, 9 років.
Вона обіймає жінку, та гладить дівчинку по голові.
— Я люблю дітей. За день не втомлююсь, бо їжу щодня привозять із ресторану "Пузата хата". Я тільки підігріваю, — зазначає Коробецька.
4 
7644
Коментарі