19 новобудов в історичному закутку Подолу — урочищі Гончарі-Кожум"яки — ось-ось заселять. Зараз на вулицях Гончарній, Воздвиженській, Дегтярній та Кожум"яцькій хазяйнують будівельники та ремонтні бригади. Уже провели воду і газ.

По обидва боки центральної вул. Гончарної квартал ще добудовують. Стоять голі стіни без вікон та дверей, просторі балкони. Будинки розфарбовані у різні кольори — блакитний, жовтий з білим, біло-голубий, червоно-білий, персиковий.

— Мої колеги запевняють, що цей будинок — власність Януковича, — майстер ВАТ "Трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Завгороднього Ігор Куліков показує на 3-поверховий будинок N 46/2 на розі Воздвиженської та Гончарної. — Там працює окрема монтажна група. Якщо вони виявляють якісь недоліки після нас, ми перероблюємо. А так ми туди навіть не ходимо.

Зовні будинок пофарбований у білий та червоний кольори, кутові виступи відведені синім. Споруда має два входи — центральний, біля якого впритул стоїть охоронна будка, та "чорний", який виходить до гаража.

— Поштукатурили стіни, встановили батареї, — каже майстер із будинку N46/2. — Підключили електрощитову, воду, встановили котел у підвал. Залишилося тільки унітази і раковини поставити, покласти паркет. І можна меблі завозити.

Бізнесмени-нафтовики, магнати металургійної промисловості, відомі спортсмени та політики, а також іноземці із Німеччини, Великої Британії, Швейцарії, Італії — ось хто купує нерухомість на Гончарах-Кожум"яках. Про це стало відомо від Тараса Зябкого, головного маркетолога "Тресту "Київміськбуд-1".

— Вони час від часу приїжджають, але роздивитися їх не можна, — каже 50-річна працівниця крану, яка щойно спустилася на землю. Витирає від мазуту руки, поправляє замаслену чорну хустку. — З усіх боків обступає охорона, яка супроводжує в будинок і назад.

До урочища можна потрапити з перехрестя Верхнього Валу та вул. Глибочицької, з Андріївського узвозу. Старі дерев"яні сходи ведуть на Гончарну вулицю із Пейзажної алеї біля Історичного музею. Зараз подивитися на будівництво нікому не забороняють. Але робітники кажуть, що з часом вхід у літописне урочище буде за перепустками.

— Під кінець року почнуть заселятися наші пани, то для них установлять на кожній із вулиць пости з елітною охороною, відеокамери. Територія буде загороджена від сторонніх людей, впускатимуть тільки "своїх", — кажуть двоє кремезних охоронців у спецодязі.

Колись на цьому місці жили київські ремісники.

— За пропусками тоді точно ніхто не ходив, — зітхає 45-річний києвознавець Олександр Анісімов. — Там біднота селилася, бо на Щекавиці над урочищем був холерний цвинтар. До речі, холерна паличка століттями живе. А вода зі схилів стікає. Не знаю, чи про це думають власники елітної нерухомості. Якби такий район збудували десь на околиці Києва, то нічого поганого у цьому не було б, — веде далі. — Але для літописного урочища — він третьосортний. Ці будинки безликі, хоч і претендують на бароко і модерн.

— У мене серце кров"ю обливається, — говорить екскурсовод Тетяна Нечай. — Знищили музей київської архітектури під відкритим небом і який археологічний шар! Традиційна київська садиба — це одноповерховий будиночок із дерева або обкладений цеглою, від якого догори підіймається садок із шовковицями, яблунями, вишнями. Такі будинки там колись були.

Один квадратний метр площі на Гончарах-Кожум"яках коштує 20 тис. грн. Найменший будинок на території має 150 "квадратів", решта — від 400 до 900 "квадратів".

×