Щоб розшукати його, потрібно пройти крізь першу ж арку з непарного боку бульвару. Всередині приміщення — дві невеличкі зали. Полиці за скляними вітринами вщерть заставлені маленькими автомобільчиками.
Усього в залах понад 5 тис. експонатів. Тут зібрані моделі майже всіх радянських автівок, а також зарубіжних лімузинів, спорткарів, військової техніки й навіть тракторів.
— Є мініатюрні "жигулі" всіх моделей, "москвичі", "волги", "ниви", є "таврія". Із зарубіжних — усе що хочете: "БМВ", "ягуари", "мерседеси", "кадилаки", — перераховує на пальцях Дмитро Альтерман, 52 роки, один із засновників музею.
Мати подарувала йому, 23-річному, першу модель — "Форд Пантера Де Томазо". Купила її за 10 радянських рублів у фойє готелю "Москва". З того часу, майже тридцять років, Дмитро збирає автомоделі. В останні роки вони не вміщались у двокімнатній квартирі киянина.
— От коли вони почали падати на голову з полиць, я й зрозумів: час відкривати музей, — жартує Дмитро.
Власники хочуть виставляти в ньому іграшкові залізниці та літаки. Щодня зали відвідують майже півсотні киян.
— Мені здається, що дітей звідси за вуха не витягнеш, — ділиться враженнями візитер Олександр Супрун, 23 роки.
Дмитро Альтерман запитував малих киян, яка модель подобається їм найбільше. Діти не можуть визначитись. Найулюбленіша модель Дмитра — "Форд Пантера Де Томазо", яку подарувала мати. Директор довго вагався, але врешті вирішив не залишати її в музеї. Береже і тримає вдома.
Дмитро Альтерман отримав водійські права в 1979-му, але машини не має. Признається, що за радянських часів не мав можливості. А зараз не може вирішити, яку саме модель обрати. Коли відкривали музей, стрічку доручили перерізати матері Дмитра — 80-річній Фірі Марківні. Таким чином син хотів віддячити матері за те, що вона зробила з нього затятого колекціонера.
Керівник музею має дорослого сина. Той батьківською колекцією не переймається. Йому більше до вподоби комп"ютерні ігри.
Музей щодня працює з 10.00 до 21.00, квиток коштує 15 грн. Дітям до 7 років вхід безкоштовний.
Коментарі
2