Уперше міського голову Київ обрав 10 липня 1994 року — ним став інженер-радіофізик за освітою Леонід Косаківський, якому зараз 57 років. Однак частина киян називає першим мером 63-річного Івана Салія. Він із березня 1992-го до квітня 1993-го очолював Київську міську державну адміністрацію. Після Косаківського в столиці настала "ера Омельченка" — 68-річний будівельник за освітою Олександр Олександрович поєднував посади призначеного президентом голови КМДА та обраного киянами мера із 1998 року до 2006-го. Тоді на його посаду прийшов юрист Леонід Черновецький, 55 років.
Усі чотири високопосадовці приїхали до столиці з регіонів.
— Я двоюрідний дядько Івана Миколайовича Салія, — каже Микола Клацко із села Іржавець Ічнянського району Чернігівської області. — У нас всього рік різниці у віці. Ми разом пасли череду. Його батько весь вік пропрацював майстром на цукровому заводі, а потім став директором в Узині (Білоцерківський район Київщини — "ГПУ"). Мати і зараз в Узині живе.
— Іван був хлопцем-"живчиком". Пам"ятаю, як збирав друзів та їздив із ними на заробітки до Москви, — додає його 87-річний односельчанин Микола Семенюк. — Він до нас двічі приїздив, востаннє позаторік. Подарував школі футбольні м"ячі.
Івана Салія в Києві знають як "людину, що повертається" — каламбур пішов від назви книги, яку він написав. Салія звільняли з роботи Володимир Щербицький, Леонід Кравчук та Леонід Кучма, Георгій Кірпа та Олександр Омельченко. Однак він працював у міській владі майже безперервно. Зараз він — один із заступників мера.
Перший всенародно обраний мер Києва Леонід Косаківський народився в селі Чернівці Могилів-Подільського району Вінницької області.
— Там тільки тато працював, а потім ми переїхали до Вінниці, — каже Леонід Григорович. — У селі дуже давно не був, там у нас нікого не залишилося.
Два місяці тому Леонід Косаківський поховав маму, яка до останніх днів жила у Вінниці. Зараз колишній мер не обіймає жодної посади. Збирає матеріали для нової книжки.
— У мене вже вийшла книга про міське самоврядування, а тепер напишу про київських віп-персон. Про мерів також, — зізнається "ГПУ". — Крім того, готую статті — наприклад, у видання "Главред". Аналізую події в місті.
Довгожитель київського олімпу Олександр Омельченко народився в селі Зозів Липовецького району — також на Вінниччині.
— Він прожив у нас усього рік, — говорить голова Зозівської сільської ради Лідія Остапенко, 49 років. — Зате батьки його довго жили в Зозеві. Кажуть, будували тут водоймище в 39 гектарів. Батько був репресований. 1940 року переїхали до селища Брусилова Житомирської області, звідти родом була мати.
Леонід Михайлович не любив сидіти над підручниками
У Зозів Омельченко жодного разу не приїздив.
— 2000 року ми зв"язалися з ним через місцевого мецената Марківського. Тоді він дав 150 тисяч гривень на газифікацію села. За ці кошти проклали два кілометри газопроводу. Жителі села передали йому вишитого рушника. Ми б раді були все-таки його побачити. У мене і досі висить плакат, де він зі своєю мамою і внучкою. Коли був мером, про наше село навіть зняли фільм.
Лідія Остапенко зберігає книгу "100 запитань до Олександра Омельченка".
— Мені сказали, що вона раритетна, — каже жінка.
Чинний мер Києва Леонід Черновецький за освітою юрист, народився в Харкові. Тут 1970 року закінчив середню школу N4 — її у місті знають як елітну.
— До школи він взагалі не приїжджає, — каже Ірина Черевань, директор школи N4. — Ми його тут ніколи не бачили, школі він не допомагає.
Вчителька Черновецького Валентина Сердюкова розповідала, що Леонід Михайлович не любив сидіти над підручниками.
— Якщо йому якийсь викладач не подобався, то він міг і взагалі на урок той не ходити, — каже вона. — Однак умів згуртувати навколо себе ровесників, і дівчатам подобався.
Із 1970-го по 1972 рр. Черновецький служив у армії. Ще будучи солдатом, вступив до Харківської юридичної академії. Мати чинного мера Параска Азімова, яку він втратив у травні, тоді працювала в прокуратурі. Ходять чутки, що Параска Гаврилівна допомогла сину стати студентом. Однак керівництво Харківської академії їх спростовує.
— Він важко працював, розвантажував вагони, сторожував, — каже Володимир Сташист, перший проректор академії. — Хоч мати була юристом, був геть зовсім бідним.
Києвознавці, з якими поспілкувалася "ГПУ", не вбачають нічого поганого в тому, що столицею керують приїжджі.
— Для чиновника це менш важливо, треба тільки щоб сумлінний був. А от для міського міліціонера, то так, — вважає дослідник літератури Мирон Петровський. — А серед них зараз більша частина в Києві не живуть і кількох років.
2 
7644
Коментарі
1