Яникові Трофименку з Оболоні 9 років. Щодня по дві-три години хлопчик ганяє м"яча на полі — він капітан дитячої команди футбольного клубу "Оболонь". Каже, в майбутньому стане відомим футболістом.

— Коли моя мама була вагітна, їй приснився сон, — каже хлопчик. — Ніби на подушці лежить чорне кошеня, а біля нього футбольний м"яч. Я з 5 років на полі.

Нині в Києві грає в футбол близько 8 тисяч людей, повідомили в міській Федерації футболу. Представникам 316 команд від 10 до 42 років. У вищій лізі міста — 10 клубів, 12 — у першій. Решта змагаються у другій лізі.

Міський футбол після занепаду в 1990-их так і не відродився. Спортсменам бракує насамперед якісних стадіонів, кваліфікованих тренерів та суддів.

— У 60–70-х роках Київ був футбольною столицею, — згадує перший заступник голови Федерації футболу Києва Віктор Старовойт, 55 років. — Не тільки України, а всього Радянського Союзу.

Минулої середи на стадіоні "Темп" по вул. Вітрука, 10а, відбувся фінал Кубка Києва з футболу між клубами "Зірка" та "Джипер". Грою зацікавилися всього 60 людей, здебільшого родичів та друзів футболістів.

— На цей матч і так багато прийшло, — зітхає 44-річний голова "Зірки" Ігор Жердєв. — Уся проблема у стадіонах. Грають, що на городі між картоплею, у пилюці та грязі.

За останні 4 роки в місті збудували лише один стадіон — ім. Баннікова на пров. Лабораторному, 1а. Всього у столиці 50 стадіонів. Із них професійно грати можна лише на 12, зазначають у Федерації футболу Києва. Найбільше їх у Святошинському районі, а найменше — в Печерському.

У Києві немає здорових дітей

— На "Вимпелі" по вулиці Руднєва, "Хімволокні" на Магнітогорській дітям доводиться роздягатися просто на вулиці. Бувало, свої речі залишать на стадіоні, а піде дощ. Потім їдемо додому мокрими. Тоді й інтерес відпадає грати, — скаржиться 55-річний тренер ФК "Оболонь" Григорій Матієко.

Роздягалень, душових, кімнат для суддів немає на більшості майданчиків. Поле потрібно розмічувати, а газон поливати, однак цього на міських стадіонах вчасно практично не роблять.

— Двічі-тричі на рік трапляється, коли арбітр не приїздить на гру, — каже "ГПУ" Ігор Жердєв. — Або направлять 18-річного студента Інституту фізкультури, який сам у футбол ніколи не грав.

У Головному управлінні КМДА з фізичної підготовки та спорту також скаржаться на занепад міського футболу.

— Із бюджету на нього виділяють копійки, — говорить 34-річний працівник управління Юрій Жабинський. — Землю стадіонів продають забудовникам. Ми втратили "Восход" на Привокзальній, 12а. Там чотири гектари землі, стадіону там вже не буде. При Омельченкові грошей давали трохи більше. Він підтримував футбольний клуб "Арсенал" і хокейний "Сокіл". Хоча б маленькі стадіони зі штучним покриттям будували біля шкіл, а тепер взагалі нічого.

Час од часу міська влада оголошує, що демонтує гральні автомати, заборонить школярам проводити час в комп"ютерних клубах. Ефективніше було б підтримати міський спорт, вважають футболісти.

— У Києві немає здорових дітей, — каже тренер Ігор Жердєв. — До того, як прийшов до "Зірки", я працював менеджером у діагностичному центрі. Ми обстежували школярів. Майже у всіх сколіоз, плоскостопість. Навіть наші футболісти, і ті не богатирі. Знали б ви, що значить везти дітей на якийсь турнір. То їх нудить дорогою, то шлунки болять. Хто його зна, чи то екологія, чи що інше. У школах фізкультуру проводять погано.

Міський футбол виживає за рахунок спонсорів. У рік на середню команду вони витрачають близько $15 тис.

×