— Років сім мучився зі скошеною травою, — говорить 43-річний Василь Оксенюк із села Горенка під Києвом. — Весь двір займає газон. З весни по осінь кошу його. Щотижня маю 10–12 повних тачок трави.
Раніше Василь вивозив скошену траву у яр за город. Сусідів поряд не було, тому скидав на купу. Коли довколишні ділянки забудували, дівати траву стало нікуди.
— Спочатку складав у кутку города, — каже. — Але то не вихід. Трава пріє, гниє, смердить на весь двір. Навколо рояться мухи, мошкара. Під травою земля так перепріває, що нічого не росте на 3 метри довкола.
Згодом змайстрував компостну яму з дощок.
— Теж не варіант, — розповідає. — Цей гігантський дерев'яний ящик у центрі двору його не прикрашає. Смердить, мух притягує. Та й гратися з компостом ніколи. Його ж то поливати треба, то плівкою вкривати, то розкривати. І компост виходить неякісний. Це ж не від кінського гною.
Позаторік викопав у дворі яму діаметром 2 м і стільки ж — завглибшки. Опустив два бетонні кільця, накрив кришкою, змонтував люк. Об'єм ями становить 5,6 куб. м.
— Люк поставив квадратний, прикрутив ручку й завіси, — говорить Василь Оксенюк. Вийшли невеликі акуратні двері розміром 60 на 60 сантиметрів. Їх легко відкривати й закривати. Кошу траву і все скидаю в яму. За один покіс заповнюю десь третину об'єму, але за день-два — утрамбовується. Періодично заливаю яму водою, вкидаю пакетик бактерій, щоб перегнивало швидше. У дворі тепер порядок. Єдиний клопіт — раз на два роки з ями треба витягувати весь мул. Звичайний асенізатор не підходить, замовляю мулосос. Може тягнути відносно тверді відходи.
2 
35413
Коментарі