Підземний парник працює весь рік

63-річний Віктор Горпинченко з міста Сміла ­Черкаської області вирощує овочі у підземній теплиці.

— Про таку теплицю мріяв відтоді, як почав будуватися, — каже Віктор Григорович. — Бачив подібну в родича на півночі Росії. Ніколи не повірив би в її ефективність, якби не скуштував помідорів, вирощених на краю Тюмені.

Розмітив ділянку розміром 6 на 10 м. Екскаватором викопав яму завглибшки 1,5 м. Довелося витягнути 90 кубометрів ґрунту.

— Потім купив 180 термоблоків. Це порожнинні блоки з пінопласту розміром 25 на 25 сантиметрів і завдовжки метр. Їх ще називають незйомною опалубкою. Такі складають у ряд, всередину заливають бетон, і виходить монолітна бетонна стіна, зовні і зсередини оббита пінопластом. Я такою вимурував краї свого котловану. Вийшов термос, заглиблений на півтора метра в землю. У землі утворилося приміщення, подібне на прямокутний басейн. У боковій стінці є двері.

Зверху зробив напівкруглий дах із багатошарового прозорого полікарбонату. Краї даху якраз опираються на мої стіни. Утворилось ізольоване від морозів приміщення ­заввишки 2,5 метри по центру і по 1,5 м — під стінами.

У теплиці Віктор Горпинченко зробив короби-грядки з дощок. У них засипає суміш перегною, землі і піску.

— Зимою в теплиці температура не опускається менше 10 градусів тепла, — каже господар. — Бо стіни теплі, морозу ніде братися. Хіба через дах, але там багатошаровий полікарбонат.

Улітку в підземній теплиці прохолодніше, ніж у традиційній наземній.

×