Могили родичів у Галичині й подекуди на Поліссі відвідують на перший або другий день Великодня. В інших регіонах України — через тиждень після Пасхи — на Проводи. Вважають, що тоді випроваджуються душі померлих, які протягом усіх свят перебували на землі. У кожній місцевості це свято має свою назву — Радовніца, Мо?гилки, Гробки?, Діди, Родичі, Аркушна неділя, Провідна неділя.
— Як ідеш на Проводи на кладбіще, то обов"язково треба йти в ворота, бо на воротах стоять душі наших померлих, — каже Антоніна Латун, 48 років, із села Бережівка Ічнянського району Чернігівщини. — Стоять і ждуть, що рідні щось принесуть. Дивляться: хто йде, хто не йде і хто шо несе.
— Народ увесь збирається на 11 годин. Приїжжають із Чернігова, з Києва, з Москви — срузь, де тільки позаносило наших сельчан, — додає Тетяна Жохіна, 39 років. — Спочатку йдемо до найближчих родичів, потім до двоюрідних, хресних. Прийшов, привітався — це значить вперед хреста поцілував. Потом береш яйце і так тричі хрестом по могилці качаєш. Залишаєш там три крашанки, канхвети, печення. Несемо віночки й квітки такі штучні.
Колись усе залишене на кладовищі для покійників забирали старці. Тепер солодощі з могил збирають у пакети діти.
Спочатку священик у супроводі півчої відправляє коротке богослужіння. Після молитви всі приступають до спільної трапези.
— Батюшка просить людей не пити на кладовищі, але ця традиція у нас всьо равно тримається. Ще й зараз ллють горілку на мо?гилки — наче пригощають померлих, — каже Тетяна Жохіна.
У Бережівці на кладовищі в останні роки поставили великого дерев"яного стола. Але місцеві, як у давнину, простеляють на землі біля могилок рушники, доточуючи їх один до другого. На такий "стіл" усі виставляють принесені з собою наїдки й напої. Кожен мусить тричі налити й пригостити всіх, хто зібрався, "за упокой душі наших родичів і близьких".
2 
35413
Коментарі