Морозне Різдво до врожайного року

5 січня, понеділок — преподобного Нифонта, єпископа Критського (IV cт.). Юнаком вів гріховне життя. Після тривалої молитви до Матері Божої побачив, як її лик на іконі просвітлився й Богоматір усміхнулася йому. Нифонт покаявся і змінив життя. Отримав дар розпізнавати злих духів, бачити відхід душі після смерті. Був обраний єпископом міста Констанції на Криті. Нифонта вважають захисником від підступів і наслання злих сил. На Нифонта завершуються всі справи в Господі, прибирання хати до Різдвяних свят.

6 січня, вівторок — надвечір"я Різдва Христового, Свят-вечір. Протягом дня утримуються від їжі, із першою зіркою після спільної молитви запалюють свічу і вся сім"я сідає за стіл. На ньому стоїть дев"ять або 12 пісних страв: борщ, капуста, риба, голубці із крупами, пироги з пісними начинками. Основні страви — кутю й узвар із сухофруктів — хазяйка несла на покуть у рукавицях, щоб багатим і вдалим був цілий рік. Діти квокчуть, бекають, мекають, хрюкають, щоб велась худоба. Хазяїн із кутею тричі обходив господу, пригощаючи нею всю живність, щоб плодилася-родилася і не хворіла. Запрошував на вечерю Мороза, щоб не морозив врожай. На Різдво сніг і мороз — на врожайний рік.

7 січня, середа — Різдво Ісуса Христа — одне з найбільших християнських свят. Не прийняти колядників — погана прикмета на рік.

8 січня, четвер — собор Пресвятої Богородиці. Вшановують ікони: Віленську Остробрамську, "Трьох радостей", " Милостива" та "Блаженне чрево". До них жінки звертаються з молитвами про зачаття дітей, вдалі пологи, здоров"я потомства.

9 січня, п"ятниця — апостола, першомученика й архідиякона Степана (І ст.). Першим прийняв муки за Христа: юдеї обмовили його перед синедріоном у богохульстві, за що Степана забили камінням до смерті.

10 січня, субота — святих апостолів із 70 учнів Христа, перших дияконів: Никанора, Прохора, Тимана, Пармена (І ст.).

11 січня, неділя — вшановують 14 тис. немовлят, убитих царем Іродом у Віфлеємі. Згадують преподобного Марка Гробокопателя із Києво-Печерського монастиря (ХІ-ХІІ ст.). Копав печери й могили, ніколи не брав за свою працю платні. Якщо хтось платив, віддавав бідним. Замість пояса носив залізний ланцюг. Вільний від праці час присвячував молитві, мав дар чудотворення.

×