Генерал-хорунжому Армії УНР 38-річному Юрію Тютюннику чекісти винесли смертний вирок 3 грудня 1929-го. Справа мала примітку: "вирок не приводити у виконання до особливого розпорядження"
Юрко Тютюнник був активним командиром часів Української революції 1917-1921 років. На її початку брав участь в українізації частин російської армії. З приходом більшовиків розгорнув Звенигородський повстанський кіш до 20 тис. бійців. Активно боровся з росіянами на Київщині та Херсонщині. Після встановлення гетьманату воював із гетьманцями та німцями. Був ними заарештований та запроторений до Лук'янівській в'язниці, з якої вдалося втікти на початку повстання Директорії УНР проти Павла Скоропадського.
Згодом потрапив під вплив радянської пропаганди. Відмовився від підтримки УНР та у 1919-му приєднався до загонів отамана Никифора Григор'єва. Разом вони очолили 1-шу Задніпровську дивізію Української радянської армії. Воювали проти денікінців та військ антанти. Декілька тижнів перебував на посаді радянського коменданта Одеси.
Зрозумівши суть справжньої політики більшовиків щодо України, повернувся під знамена Директорії. Був одним з ініціаторів та керівників Першого зимового походу. Став заступником командарма Михайла Омеляновича-Павленка. За участь у поході отримав орден "Залізного Хреста" - найвищу військову нагороду УНР.
Влітку й восени 1921 року підготував план Другого зимового походу на територію України з метою підняти антибільшовицьке повстання. Очолив повстанську армію, але листопадовий рейд закінився трагічно - українців розбили та розстріляли на Житомирщині. Сам Тютюнник із невеликим загоном пробився до Польщі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Смертний вирок Юркові Тютюннику виносили тричі
Заснував кооперативне товариство "Схід" для взаємопідтримки ветеранів Другого зимового походу. Але активна діяльність патріотів України непокоїла більшовиків. При НКВС було створено фіктивний орган "Вищу військову раду" - вигадану повстанську організацію, з метою вербування людей з оточення Тютюнника та його захоплення. 26 березня 1923-го голова ВВР Михайло Дорошенко закликав Тютюнника очолити революційне повстання в Україні.
За декілька місяців той переправився через Дністер і одразу був схоплений чекістами. Для широкої публіки повідомили, що він здався добровільно і погодився на співпрацю.
Певний час працював на Кіностудії Довженка, згодом у Всеукраїнському акціонерному товаристві торгівлі. Врешті у 1929-му його викликали на допит і арештували. Тютюнника розстріляли 20 жовтня 1930 року не повідомивши близьких.
Другий зимовий похід армії УНР розпочався 25 жовтня 1921-го. Загальне командування здійснював генерал-хорунжий Юрко Тютюнник.
Після виходу Польщі із війни з більшовиками згідно з Ризьким миром Україну окупували до 1,2 млн червоноармійців. Росія почала активно вивозити продовольство з країни. Повсюди вибухали селянські повстання, які жорстоко придушувались. Розпочався голод.
Українські війська, вцілілі після радянсько-польської війни, отримали завдання від Симона Петлюри сформувати партизансько-повстанський штаб, щоб перешкодити вивезенню продовольства. Мали підняти всенародне повстання і вигнати більшовиків із країни.
8 
35413
Коментарі