І Всеукраїнський військовий з'їзд розпочався у Києві 18 травня 1917-го. Тривав три дні.

З'їзд розпочав свою роботу у приміщенні Педагогічного музею. До складу президії увійшли: від фронту – Симон Петлюра, від УЦР – Володимир Винниченко, від тилових військових організацій – Микола Міхновський. Почесним головою з'їзду обрали Михайла Грушевського.

Всього у з'їзді взяли участь близько 900 делегатів, які представляли 1,5 млн українських військових російської армії.

Ухвалили резолюцію "Про автономію України". У ній є вимога до "Тимчасового Правительства та Ради Салдатських і Робітничих Депутатів негайного оголошення особливим актом принціпу національно-теріторіальної автономії України, як найкращого забезпечення всіх національно-політичних прав Українського Народу і всього краю".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третім Універсалом проголошено Українську народну Республіку

З'їзд ухвалив постанову про те, що земля має належати тим, хто її обробляє, а надра України – її народові. Також запровадив з осені 1917-го навчання в школах українською мовою за державний кошт.

Загальні Збори УЦР вирішили надіслати делегацію до Петрограду із вимогами негайно визнати принцип територіальної автономії України та з конкретними пропозиціями щодо визначення її меж. Свою "рішучість" українська делегація пояснювала як ворожістю до УЦР основних російських політичних сил.

2-й Всеукраїнський військовий з'їзд продовжив процес українізації армії, розпочатий першим з'їздом.

×