15 травня 1934 року вийшла постанова Раднаркому СРСР "Про викладання вітчизняної історії у школах". Вона зобов'язала вивчати реабілітовану історію Російської імперії та комуністичної партії. Історії України, як предмету, не існувало.
До 1934-го у школах вивчали лише курс "Суспільствознавство", який формував у школярів поверхневі знання з історії, економіки, філософії, соціології. Та використовували малоефективні форми організації навчально-виховного процесу, методи і прийоми навчання. Це призвело до низької результативності засвоєння учнями суспільствознавчих знань і вмінь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українську мову зробили необов'язковою в школах
Тому прийняли постанову Раднаркому СРСР "Про викладання громадянської історії в школах СРСР". Вона впровадила окремий курс історії. Він мав висвітлювати минуле у хронологічній послідовності, повідомляти конкретні факти в живій, наочній і доступній формі з характеристиками історичних діячів. Пропонував вивчати школярам події і явища, що демонстрували марксистсько-ленінське трактування історичного процесу.
На основі методичних вказівок склали програми з курсів "Історія стародавнього світу", "Історія середніх віків", "Історія СРСР". За першими навчальними програмами історія викладалася у 3-10 класах з поступовим збільшенням годин на вивчення цього предмету, з однієї години в тиждень у третьому класі і до чотирьох у десятому.
5 травня 1913 року професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький видав у Відні третє видання граматики української мови. Заперечив шовіністичне твердження про існування лише "єдиної російської мови".
Перше видання граматики побачило світ ще 1893-го у Львові, Австро-Угорської імперії. У ньому Степан Смаль-Стоцький та австрійський мовознавець Теодор Ґартнер виклали власностворений український правопис. Його основою стала Желехівка – фонетичний правопис Євгена Желехівського, що діяв в Західній Україні з 1886 року.
4 
35413
Коментарі