Мова Київської Русі нагадувала сучасну українську.

"У часи Київської Русі писали церковнослов'янською мовою, а от розмовна дуже відрізнялася від неї. Говорили староукраїнською, яка звучанням була доволі близькою до сучасної української літературної мови. Це нагадує ситуацію з латинською мовою в Західній Європі, якою писали усі офіційні документи, а розмовляли старофранцузькою, старонімецькою. Люди говорили так, як їм було зручніше", - розповів В'ячеслав Корнієнко, заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника "Софія Київська", доктор історичних наук, передає "Експрес".

У радянські часи вважали, що українська, російська та білоруська мови сформувалися з однієї давної мови. Зараз знайшли докази, що мови формувалися та зростали незалежно одна від одної.

"Основне джерело такої інформації - написи на стінах Софійського собору, яких тут понад 7 тис. Власне, це приклади того, як розмовляли тисячу років тому. Також такі графіті збереглись у Кирилівській церкві, у храмі святого Михайла у Видубицькому монастирі, церкві Спаса на Берестові. Їх вишкрябували відвідувачі собору. І хоч автори написів намагалися дотримувати церковнослов'янського формуляру, на стіни потрапляли елементи розмовної мови.

Зокрема, у написах на стінах Софійського собору уже з XI ст. з'являються слова у давальному відмінку, тобто з закінченнями "ові", "єві" - Петрові, Данилові тощо. Також вживаються слова у називному відмінку з закінченням "о" замість твердого знака, який характерний для церковнослов'янської мови. Зокрема, є запис про купівлю нової землі, що датується ХІ-ХІІ ст. Тут зазначено імена з абсолютно типовими для нас закінченнями, наприклад, Марко, Данило, Михалько, Степко, Петро. Скажімо, якби це було церковнослов'янською, то мало б писатись "Петр", - повідомив історик.

Розмовну мову використовували князі. У ній існувала лайка.

"Популярними були прокльони, адже донині зберігся цікавий напис - таке собі побажання Кузьмі, який вкрав у когось м'ясо: "Щоб тобі ноги сплутало". А деякі грамоти містили й нецензурні слова з трьох літер! Тож можемо припустити, що й князі знали такі словечка", - каже Корнієнко.