За Люблінською угодою від 9 вересня 1944-го між урядом УРСР та Польським комітетом національного визволення 23 вересня 1944 року почався обмін етнічними поляками та українцями.
На завершальному етапі Другої світової війни СРСР та Польща узгодили кордони між країнами. Підляшшя, Холмщина й Надсяння відійшли до Польщі. У цих регіонах жило багато українців. На Галичині й Волині залишалося польське населення. Влада вирішила провести обмін населенням. Таким чином хотіли політичний кордон зробити ще й етнічним.
З боку соціалістичної Польської республіки угоду підписав Едвард Осубка-Моравський, з українського - голова Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов. При цьому Москва начебто не була пов'язана з переселенням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Або ти переїдеш, або тебе вб'ють" - як українців масово виселяли з Польщі
Переселення спочатку мало бути добровільним. Ні поляки, ні українці не хотіли нікуди їхати.
У Москві і Варшаві зрозуміли це та перейшли до винятково примусових заходів.
У бою із загоном УПА 28 березня 1947 року загинув заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Сверчевський. Того ж дня на нараді політбюро компартії Польщі ухвалили рішення про повну депортацію українського населення від східного кордону на північ та захід країни. Їх мали розселити на землях, які до Другої світової війни належали Німеччині.
4 
35413
Коментарі