20 квітня 1918 року в Києві відбулося перше засідання делегацій Української Народної та Білоруської Народної республік щодо встановлення міждержавного кордону. Переговори не принесли очікуваних результатів.
Офіційні контакти між державами були встановлені в березні, після проголошення незалежності БНР, хоч і без повного визнання. Уже у квітні до столиці України прибула білоруська делегація, яка займалася дипломатичними питаннями. На засіданнях учасники констатували, що ворожнечі немає, але питання територіального розмежування було проблематичним через небажання обох сторін поступатися.
Тоді як Україна, так і Білорусь, були зайняті військами Четвертного союзу. Однак визнаний за Брест-Литовським мирним договором український уряд мав більше можливостей. Направляв своїх комісарів на суперечливі землі Полісся, частини Мінської, Гродненської губерній, Гомельщини й Чернігівщини. Відбувалася українізація. З усім цим політичні діячі Білорусі не погоджувалися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські й білоруські області розмежували по-новому
Політичний діяч УНР і дипломат Іван Красковський, який був білорусом за походженням, радив білоруській делегації затягувати переговори й не підписувати жодних угод без офіційного визнання Україною незалежності Білорусі. Радив наполягати на білоруському варіанті окреслення кордонів, примусити Україну обстоювати питання незалежності Білорусі на переговорах із Німеччиною та Радянською Росією, яка теж не визнавала БНР. Інші діячі радили вимагати етнографічного принципу визнання кордонів.
Під час засідань білоруській делегації вдалося лише опротестувати захоплення Україною південних повітів, висловитися за право на самовизначення та дістати згоду, щоб уряд УНР надсилав українських комісарів – білорусів за походженням.
Переговори перервалися у зв'язку з гетьманським переворотом Павла Скоропадського 29 квітня. Вони відновляться в травні, але сторони не укладуть навіть формальної угоди про державні кордони. 14 серпня Рада Міністрів Української Держави видасть постанову про створення адміністративної одиниці – Полісського староства з центром у місті Мозир – тепер у Гомельській області Білорусі.
Після відступу німців із території обох держав наприкінці року, Радянська Росія захопить і ліквідує БНР, а з нею й українську владу в певних повітах.
25 березня 1918 року Рада Білоруської Народної Республіки ухвалила в Мінську Третю статутну грамоту. Нею проголосила незалежність.
Етнічними землями Білорусі оголошували Могильовщину, білоруські частини Мінщини, Гродненщини, Віленщини, Вітебщини, Смоленщини, Чернігівщини та суміжні частини інших губерній, заселені білорусами. Столицею держави став Мінськ.
Грамотою оголосили скасування Брест-Литовського миру, підписаного за Білорусь іноземним урядом, що "прирікав білоруський народ на смерть, ділячи землю його на частки". Підкреслили право і бажання Білорусі підписати новий мирний договір.
Більшовики одразу оголосили, що створення незалежної БНР є спробою "поміщиків і капіталістів" відірвати Білорусь від Радянської Росії та приєднати її до буржуазної Німеччини. Діячі справді дякували німцям за визволення та прагнули союзу із ними, але це спричинило розкол усередині політичних кіл, де було також багато прихильників Росії.
4 
35413
Коментарі