Громадський діяч Володимир Маняк загинув у ДТП поблизу селища Глеваха Київської області 15 червня 1992 року. В автобус, в якому їхав чоловік, врізався "КамАЗ".
Володимир був активним дослідником Голодомору в Україні. Пошук правди про геноцид українського народу розпочав ще 1987 року, чому сприяла тодішня політика гласності. Допомагала йому дружина Лідія Коваленко, яка працювала журналісткою.
За 4 роки подружжя розшукало унікальні архівні документи та записало свідчення 6 тис. очевидців трагедії. Понад тисячу із них упорядкували і представили у книзі "33-й: Голод: Народна Книга-меморіал". Її присвятили "пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом, та пам'яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з лику землі після найбільшої трагедії XX ст."
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди правди - ті, хто не боявся говорити та писати про Голодомор
1992 року Володимир та Лідія ініціювали створення Асоціації дослідників Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні, головою якої стане Лідія Коваленко.
15 червня подружжя потрапило в страшну аварію. Поверталися із села Тимошівки на Черкащині, де було відкрито один із перших в Україні пам'ятників жертвам Голодомору. Володимир загинув на місці, а Лідія отримала серйозні травми. З життя пішла за пів року.
За величезний внесок у відродження правди подружжю Маняків посмертно присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка, а 2005 року Володимира Маняка посмертно нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня.
Автори Книги-Меморіалу зображають Голодомор 1932-1933 років не як одномоментний акт, а як заздалегідь сплановану радянським керівництвом акцію. Вони наголошували, що система намагалась викреслити із людської пам'яті будь-які спогади про ті страшні роки. Проте, зазнала невдачі.
Коментарі