Сталін не любив згадувати про 71-денну оборону Києва

19 вересня 1941 року німці увійшли до Києва. 2-а танкова група вермахту з`єдналася в районі Лохвиці з частинами 1-ої танкової групи і німецькі війська увійшли до Києва.

Після того як німецькі війська захопили територію під Смоленськом, Гітлер прийняв рішення про напад на Київ, для того щоб незабаром завоювати всі українські землі. Він хотів захопити Україну тому, що на її території знаходилися вугільні родовища. Гітлер вважав, що це допомогло б забезпечити німецькі війська теплом і їжею для того, щоб вони могли продовжувати військові дії на території Радянського Союзу. Після захоплення українських земель планувалося взяти в кільце Москву, після чого домогтися від СРСР капітуляції.

В середині вересня 1941 року ситуація на далеких підступах до Києва з кожним днем ставала все складнішою. На південь від Києва фашистські війська в районі Кременчука навели переправи через Дніпро, одночасно розширивши при цьому на лівому березі плацдарм. Потім зайняли Остер, а трохи пізніше − Бахмач і Ніжин. Подальший наступ німецьких військ здійснювався з Кременчуцького плацдарму. Потім фашистські війська перерізали залізничну магістраль "Київ − Полтава − Харків". 15 вересня 1941 року кільце оточення радянських військ разом з командуванням Південно-західного фронту в районі Лохвиці зімкнулося. 17 вересня Верховним Головнокомандуванням було дозволено виведення військ з міста. 18 вересня війська були остаточно виведені, а наступного дня до міста увійшли німці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найбільші битви на території України

Крім військових частин, які обороняли столицю, в обороні Києва брали участь і городяни. Понад 200 000 жителів Києва пішли воювати на фронт добровільно. На будівництві оборонних рубежів щодня працювали понад 160 000 городян, які об'єдналися в народне ополчення.

Про 71-денну оборону Києва вище керівництво Союзу згадувало мало. Катастрофа Південно-Західного фронту стала наслідком некомпетентного керівництва Сталіна і повністю підпорядкованої йому ставки Головнокомандування. Хоча оборона Києва закінчилася трагічно, вона мала велике політичне і віськово-стратегічне значення. Радянські війська більше ніж на два місяці затримали просування гітлерівців на схід, на Лівобережну Україну і Донбас, що дало можливість евакуювати в тил багато людей, підприємств, цінного майна і виграти час для мобілізації сил. Героїчна оборона Києва значною мірою сприяла зриву планів керівництва фашистської Німеччини на швидке захоплення Москви і "блискавичне" завершення війни.

Офіційні цифри радянських втрат: 616304 загиблих і полонених, 84240 поранених, 411 танків, 28 тис. гармат і 343 літаки. Німецькі втрати груп армій "Південь" і "Центр": 31874 осіб убитими і полоненими, 96 796 пораненими, по кілька десятків танків Клейста і Гудеріана. Поразка Південно-Західного фронту відкрила німецьким військам шлях на Східну Україну, в Приазов'я і Донбас.

×