Матір Шевченка поховали в рідному дворі

"Там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положили..." , - такими словами описує смерть своєї матері Тарас Шевченко у вірші "Якби ви знали, паничі". Мати Кобзаря Катерина Якимівна Бойко померла 20 серпня 1823 року у віці 40 років, коли Тарасові Шевченку було дев'ять із половиною років.

Катерина Якимівна мала дівоче прізвище Бойко. Бойки — це жителі Бойківщини — історичної області на заході України. Маючи нахил до різних ремесел, бойки з часом осідали і на східних землях України. Моринські Бойки, з роду яких була Тарасова мати, на час її заміжжя були вже "пішими" кріпаками. Тобто вони не мали ні волів, ні коней і працювали на панських ланах, у кузнях та млинах всього лиш за харч.

Після того, як Катерина вийшла заміж за Григорія Івановича Шевченка влітку 1802 року, подружжя деякий час мешкало в селі Кирилівка (у провулку Могильних) на батьківщині чоловіка. 1810 року переселилося до Моринців. У цьому селі жив батько Катерини — Яким Бойко. Родина Шевченків оселилася не в тестя, а окремо, у дворі кріпака Копія, садиба якого пустувала. Господаря за бунтівний характер та непослух панові заслали до Сибіру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковники Московського патріархату покинули захід через вірш Кобзаря

Скоро із заслання Копій втік. Він не був проти того, щоб у його хаті жила кріпацька сім'я. Але згодом Шевченки повернулися на батьківщину — до Кирилівки. Панщина забирала у Катерини Якимівни час і тим самим материнський догляд за дітьми. Вона горіла в праці й клопотах.

Уже відчуваючи наближення кінця, попрощавшись зі своєю родиною, висловила, ймовірно, один-єдиний заповіт за своє коротке життя: "Коли помру — поховайте не на цвинтарі, а тут, у нашому рідному садку. Нехай до мене прибігають малесенькі мої діти-сироти, виплакують гіркі сирітські сльози". Катерину Якимівну поховали у рідному дворі. Діти і чоловік поховані окремо, на цвинтарі.

Одна з поем Шевченка носить материне ім'я — "Катерина".

×