Церкві наказали передати коштовності в державну скарбницю

Політбюро ЦК КПУ в Харкові ухвалило постанову про повне вилучення церковних цінностей 3 квітня 1922 року. Кошти від продажу частково йшли на боротьбу з голодом, що охопив південь України.

Агітаційна кампанія розпочалася в січні 1922-го. Тоді більшовики врешті визнали факт голоду та почали залучати міжнародні організації для його подолання. Ті потребували коштів на закупівлю зерна та харчів. Часто вимагали класти чистим золотом на рахунки у швейцарських банках. Попри це боротьба з голодом була лише одним із приводів до масової експропріації. Більшовики прагнули завдати церкві нищівного удару та наповнити спустошену громадянською війною державну скарбницю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Червоногвардійці глузували зі священників і забирали всі церковні скарби

Вже 8 березня влада видала декрет, за яким місцеві органи мали обережно вилучати у фонд допомоги тим, хто голодує, з церковного майна усі предмети з золота, срібла та коштовного каміння, що не мали принципового значення для церковних таїнств. Тоді Папа Римський Пій ХІ надіслав в УСРР пропозицію про компенсацію вартості цінностей, що підлягали вилученню з католицьких соборів, грошима, що мали надійти в Україну з-за кордону. Однак постановою 3 квітня влада відхилила її. Заборонила брати з церков замість золота, срібла та коштовного каміння гроші чи продовольство як відповідну компенсацію.

Деякі церковні діячі підтримали кампанію. Наприклад херсонсько-одеський архієпископ Феодосій 5 квітня сказав вірянам: "Здайте, від такої жертви церква не збідніє, як землероб не стане злиденним від того, що він кидає насіння у землю, бо прийде час, коли посіяне повернеться з лихвою". Натомість віряни, особливо жінки, часто нападали на уповноважених із вилучення. Були й випадки підміни та приховування цінностей самим духовенством. Загалом за першу половину 1922-го зареєстрували до 1,4 тис. кривавих зіткнень.

×