— Великдень — найбільше й найважливіше свято року, — розповідає 59-річна Наталія Чепурна з села Новобахмутівка Ясинуватського району Донецької області. — Христос воскрес — і вся природа воскресає. Готуємося до цього свята протягом тижня. Називається він у нас Чистий або Білий.
28 квітня православні й греко-католики відзначають Великдень — свято, встановлене в пам'ять Воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Ця подія відбулася в Єрусалимі під час святкування пейсаху — виходу ізраїльського народу з єгипетського полону. Тому називають ще Пасхою. Відзначають її з появою першого повного Місяця, що з'являється після весняного рівнодення. Тому "не тримає числа" і щороку змінює дату. Великдень має багато звичаїв, коріння яких сягає прадавніх часів і пов'язане зі святкуванням весняного рівнодення й поверненням тепла й відродженням природи.
Приготування до свята у Новобахмутівці жінки закінчують у п'ятницю перед Великоднем. Раніше, в понеділок усе перуть, щоб не залишилося навіть найменшої брудної одежини в господі. У вівторок перемивають хатнє начиння, у середу — вікна, підлогу, міняють фіранки й рушники. Ріжуть свиней й іншу живність до святкового столу.
— У четвер уранці всі купалися, щоб зняти хвороби — очищення іде не тільки душі, а й тіла. Важко хворих треба мити у трьох водах. Першу брудну виливали під старе і кремезне дерево, другу — під середнє, третю — під малий стовбур. Вважали, що найважча хвороба зійде з цією водою, — додає приятелька Наталії Чепурної із сусіднього села Верхньоторецьке Ясинуватського району 52-річна Галина Павловська.
Дерево за давніми уявленнями поєднує три сфери світобудови: небо — сакральний простір богів, землю — місце перебування людей і третю — підземне царство мертвих. Виливання води під дерево символізувало відправлення хвороб зі світу людей до потойбіччя. Це радять робити на світанку. Бо за народними віруваннями, навіть "ворон своїх дітей до схід сонця купає".
А ще місцеві ворожки цього дня викачували хвороби щойно знесеними яйцями з-під чорної курки. Їх закопували. Вважали, що коли шкаралупа згниє, то хвороба відступить. Робили це подалі від своєї господи. Інколи вкрадалися до обійстя сусідів. Громада такі дії засуджувала.
— Ще донедавна існував у Новобахмутівці звичай очищати ранком у четвер перед Великоднем увесь простір хати прадавнім способом. Жінки купають дітей і чоловіків, а потім підмітають голяка свій дім, — розповідає Наталія Чепурна. — Збирають усе сміття і виносять на перехрестя. Що крупніше це перехрестя, то краще. Виніс на вітер усю погонь із хати і все — дім твій чистий.
Вважали, що такі дії сприятимуть позбавленню від усіх сімейних негараздів, які цими дорогами "розійдуться на всі чотири сторони".
— Тісто на паски в нас розчиняють у спеціальних ночовках, — каже Наталія Чепурна. — Їх використовують двічі на рік. У четвер розчиняють у них тісто, з якого готують великодні паски. За тиждень печуть на Проводи — це дев'ятий день після Пасхи. Їх несуть на цвинтар і поминають душі померлих. Так проводять предків туди, звідки вони прийшли до нас на свято.
Під час приготування пасок хазяйка повинна бути в піднесеному настрої, щоб тісто добре піднялося. Не можна дратуватися й сваритися, щоб паска не запала, не репнула, не обсипалася з країв. Це вважають поганим знаком, що віщує всій сім'ї великі негаразди й нещастя. Тому доки готується паска, строго забороняється стукати, грюкати, шуміти й сміятися. Щоб паску "не зурочили", з хати виганяють усіх хлопців і чоловіків. Не впускають нікого стороннього. Вважають, якщо губами імітувати "солодкий поцілунок", то ритуальний хліб обов'язково вийде солодким, смачним і добре пропеченим.
Кажуть, якщо в піч після випікання пасок засунути руки й ноги, вони протягом року будуть здорові й не болітимуть.
— Тісто на паски готують солодке, додають ваніль, родзинки й інші прянощі. Але верх нічим не прикрашають. Навіть глазурі не роблять. Бо вона і без прикрас найсмачніша за всі кекси й торти, — розповідає Галина Павловська.
У Ясинуватському районі в кожному домі готують до 40 пасок. Ними прийнято обдаровувати протягом свята сусідів і знайомих. Роздають бідним і немічним — на спомин душі покійних родичів.
— На Великдень також пригощали й випічкою у вигляді пташок, — говорить 50-річна Світлана Киричок із села Первомайське Ясинуватського району. — Моя бабуся з села Дар-Надежда Сохновщинського району на Харківщині пекла їх цілу піч. Щоб вистачило всім, хто приходив у гості на Великдень. Я від неї перейняла той рецепт і тепер сама готую такі пташечки. Роздаю дітям і дорослим, які приходять привітати.
Великоднього ранку й наступні три дні ходять по хатах сусідів "христосуватися" — вітати зі святом і пригощатися.
— Головне, щоб першим до хати увійшов чоловік. Це хороша прикмета: все добре складатиметься в цьому домі аж до наступної Пасхи. За це йому в подяку дають паску та яйце, — додає Наталія Чепурна.
Пофарбоване чи розписане яйце — символ відродження сонця, природи й тепла. Народна традиція наділяє його здатністю лікувати хвороби, оберігати від злого ока. Кажуть, якщо під час пожежі перекинути його через вогонь, то полум'я згасне. Власник великоднього яйця, що 20 років освячують у церкві, починає бачити всіх відьом, які приходять до храму.
Раніше на Донеччині жінки за гроші розписували великодні яйця.
— Сьогодні ми тільки фарбуємо їх, але зберігаємо старі рецепти. Я за екологічно чисті барвники. Щоб отримати жовто-зелену фарбу — ріжу пагони тополі, відварюю їх півгодини й у цьому відварі готую крашанки, — розповідає Наталія Чепурна.
Каже, що гарний колір дає лушпиння червоної цибулі. З концентрованого відвару квітів рясту можна отримати синю фарбу, з ягід бузини — сиву, з кори й гілок яблуні — жовту, вільхи й дуба — коричневу.
4 
35413
Коментарі