У ніч на 21 серпня 1968 року 5 тис. танків і самохідок, а також понад півмільйона солдатів із СРСР і соціалістичних Польщі, Угорщини, Болгарії та Німеччини рушили на Чехословаччину.
У січні 1968-го в цій країні обрали нового секретаря ЦК компартії й керівника держави — Олександра Дубчека. Він узявся демократизувати тоталітарний державний устрій. У пресі дозволяють критикувати владу, з"являються незалежні від компартії громадські організації та приватне підприємницво. 18 липня, виступаючи по телебаченню, Дубчек назвав новий лад "соціалізмом із людським обличчям". Радянське керівництво побоювалося, що "вільнодумство" чехів перекинеться на інші держави соцтабору. Генсек Леонід Брежнєв вирішує окупувати країну та змусити Дубчека повернутися до старих порядків.
Із боку України до Чехословаччини входила 38-а армія. Вона виступила з-під Ужгорода й Мукачевого для "надання інтернаціональної допомоги братському народу", як пояснили військовослужбовцям у наказі. 73-річний киянин Микола Григор"єв, який брав участь у тому поході, згадує, що словаки й чехи спершу сприйняли вторгнення в їхню країну за спільні навчання радянської та чехословацької армій:
— Зранку люди вітали нас — на машини кидали квіти, піднімали в повітря руки, кричали "Ура!". Та вже із міста Кошице (150 км від радянсько-чехословацького кордону. — "ГПУ") почалася ворожість. Головну радіостанцію в Празі захопили наші десантники. По всій країні запрацювали підпільні пересувні радіостанції на вантажівках "Татра". Із них називали нас окупантами, закликали до опору.
Чехословацькі військові частини оточували й роззброювали.
— Коли після взяття міста Тренчина наш мотоцикліст прибув у штаб, з нього комбінезон знімали в рукавичках, такий був весь обпльований. На шоломі й обличчі не було сухого місця. У нього був кулемет, але він витримав приниження й не відкрив вогню.
До вечора 21 серпня похід 38-ї армії закінчився без боїв. Але західніше, при зайнятті Праги 20-ю танковою армією, населення, як правило, студенти, чинило опір. Споруджували барикади, закидали війська камінням, а танки "коктейлями Молотова". знімали покажчики вулиць і номери будинків. На стінах писали заклики до солдатів повертатися до своїх "наташ". Хлопці кидалися під танки. Дівчата на вулиці виходили в коротких спідницях і яскраво нафарбовані, чим шокували радянських солдатів-комсомольців.
У Чехословаччині усі реформи припинили. Країна опинилася під посиленим наглядом аж до "оксамитової революції"1989 року.
2 
35413
Коментарі