14 вересня святкують Преподобного Симеона Стовпника.

— На Семена настає справжня осінь, — розповідає 85-річна Ганна Першко із села Личмани Овруцького району Житомирської області. — Павутиння почина лієтати — значить, то вже бабине лієто. Й глієдять: як ото Семен теплий, то бабине лієто буде аж до Другої Пречистої (21 вересня. — "ГПУ"). Ластовочки на Семена всі геть одлітають у вирій. Там всігда тепло, ніколи зими не бува.

Із подвір"їв зникають горобці. Нібито тому, що цього дня чорт перемірює їх міркою, а десятину віддає Семенові. Той відає всім птаством, зокрема горобцями. А ще — мухами, тарганами й іншими комахами. Колись старі бабусі, які "щось знали", на Семена збирали полин і німицю. Зілля терли в макітрі й розводили водою. Потім тією юшкою мастили комина, по кутках ставили черепки з нею, робили на підлозі хрести. Ще й приказували: "Я ллю ці хрести, блохи й мухи щоб звести". Блохи й мухи мали обов"язково заніміти і зникнути. Цього дня також можна було вивести тарганів. Жінки клали таргана до старого постола і вдосвіта починали голосити над ним, як над покійником. Робити це годилося абсолютно серйозно — борони Боже засміятися. Потім постола за шворку дотягували до кладовища або кидали на перехресті.

— Колись із Семена починали лучиною світити — елєктрікі ж ніє було, — розповідає далі баба Ганя. — Ходілі до лієсу й щипали такі трісочки з хвойки (сосни. — "ГПУ"). Їх клали на "залієзко". То така решотка залієзна, до столі крієпілася. Над нєю мішок такий полотняний вієшалі, а ним у дієрку дим ішов на горишше. Так ото при тій лучині ми й шилі, й вишивалі, й пралі. А на Семена первий раз її й палілі.

Влаштовували "засидження вечорів" — святковий почастунок — щоб не куняти під час роботи зимовими вечорами.

— Я вже цього не застала, це ще як моя баба молода була. Казала, шо вони на Семена під комином сухі лучинки запалювали, — згадує 82-річна Ольга Дмитренко із села Базар Народицького району Житомирської області. — І при тій лучині всю зиму роботу робили. Ото баби позбираються й гуляють, як на Новий год. То називалося "женити комина". Бо він із лучиною буде нерозлучний щитай півроку, аж до Благовіщення (7 квітня. — "ГПУ").

Ремісники Києва і Харкова в ніч із 1 на 2 вересня святкували "весілля свічки". Бо з цього дня починали працювали при світлі. Ще наприкінці ХІХ ст. у Києві, на Подолі, встановлювали деревце з лялькою на вершечку. Прикрашали його стрічками, цукерками, фруктами та горіхами, запаленими свічками. Біля нього цілу ніч розважалися майстри ремісничих цехів — шевці, кравці, кожум"яки, бондарі, пекарі. Такий осінній карнавал вогнів відбувався по всіх київських базарах.

×