— На десятий день після Трійці викидаємо клечання (гілки дерев, якими прикрашають ворота і будинок на Трійцю — ГПУ). Тільки якщо його палитимеш, то це буде посуха і врожаю не буде. А якщо кинеш у воду, то будуть дощі й все родитиме добре, — розповідає 56-річна Ганна Лебедєва із села Петрівка Любашівського району в Одеській області.

Якщо у населеному пункті немає ні річки, ні ставка, то місцеві жителі на перший день Петрівки обливають троїцьке клечання водою з криниці. Тоді будуть йти дощі.

— Якщо дощі все одно не йшли, то викликали іншими способами. Обливали водою тих, хто зраджував чоловіка чи жінку. Надо облити оту Марусю чи Ганьку, бо вона з хвостом. А чого вона з хвостом? Бо у гречку скакала, — розповідає 56-річна Любов Бабіченко з села Ясенове Любашівського району.

Іще у її селі заради дощу крали горщики.

— Красти треба було у тої сім'ї, яка дуже добре живе парою. Оце у мене часто пропадали, ми дружно з чоловіком прожили майже 50 років, — доповнює розповідь подруги Ольга Гогулинська. — Потім такі глечики обов'язково треба вкинути до криниці. Колись так приносили пожертву воді земній, щоб умилистовити тих, хто завідує водою небесною.

Дослідники звичаїв пояснюють, що колодязі, польові криниці й озера вважалися входом до потойбіччя, а водою опікувалися мертві предки.

Іще Ольга Гогулинська й Любов Бабіченко розповідають, що в Ясеновому для викликання дощу поливають водою могили самогубців й утоплеників. При цьому примовляють: "Іди, іди дощику, звару тобі борщику в полив'яним горщику! Тобі каша, мені борщ, щоб ішов рясненький дощ".

×