"Лиши гори й доли, ходи сюди. Тут усе зробиться. Хліба досить, худоба дешева, місце всюди", – пише навесні 1891-го з Канади 36-річний Йоган Кребс колишньому однокласнику Івану Пилипіву в село Небилів – тепер Калуський район Івано-Франківської області.
Етнічний німець через важке життя виїхав з українського села на Галичині, що входила до Австро-Угорщини. Дізнався, що канадський уряд дешево продавав іммігрантам земельні наділи. Головна умова – створити господарство за три роки. Так хотіли освоїти захід країни.
– Край багатий і добрий. За 10 доларів можна отримати до 65 гектарів землі. Набрав я великої охоти. Буду мати тамки хліб, умію писати, читати і трохи по-німецьки. Там не всі такі вчені. Продам пару коней і воли, дещо ґрунту, щоб заплатити дорогу. У староства попрошу пашпорт, – читає лист дружині Іван Пилипів.
Вона відмовляє чоловіка. Не хоче лишатися сама з трьома дітьми. Їхати боїться, бо дорога далека.
Тоді Іван підбиває їхати 27-річного Василя Єлиняка й жінчиного брата 30-річного Юрка Паніщака. Вирушають у серпні 1891-го. Потягом дістаються в німецький Гамбурґ. Там сідають на пароплав до Ліверпуля. Паніщаку бракує грошей на квиток – і він вертається додому.
Василь Єлиняк й Іван Пилипів у Англії сходять на борт судна "Ореґон", що пливе в Канаду. Дорога займає 22 дні. Прибувають у Квебек 6 вересня 1891-го.
Реєструються в Монреалі. Їх вважають першими українськими мігрантами в цій країні. Потягом їдуть до Вінніпега, потім – у селище Медисин-Гет у провінції Альберта. Там живе Йоган Кребс.
– Їдьте по країні, щоб вибрати собі добре поле. Землі маємо достатком, – каже він.
Cеляться поблизу колонії Йозефбурґ, яку заснували галицькі німці. Обжившись, Іван Пилипів повертається на батьківщину. Встигає на Різдво 1892-го.
"Люди питали, куди я їздив і що бачив, – розповідав Пилипів Іванові Боберському для статті "Як перших двох українців заїхало до Канади" 1933-го в журналі "Провідник". – Я говорив: "Тікай відси, бо нічого не маєш. А тамки будеш мати землю задурно і будеш ґаздувати". Але нарід був темний. "То далеко, за морем", – кажуть. Не розуміли, що може бути свобідна земля без господарa, яку можна дістати даром або за малі гроші. Пішла поговірка по селах, що приїхав чоловік бозна звідки і хоче провадити людей бозна куди".
За агітацію до переїзду влада садить Івана Пилипіва на місяць у в'язницю. Відбувши покарання, він забирає дружину і трьох дітей у Канаду. З ними їдуть ще три родини з Небилова. Через два роки Василь Єлиняк перевозить за океан свою та шість сімей.
Пилипів і Єлиняк стають заможними фермерами і засновують найбільше поселення українців у Канаді – нинішнє село Чипман в Альберті. Єлиняк стає мером і почесним громадянином країни. Пилипів прожив до 77 років, Єлиняк – на 20 довше.
За ними в Канаду з Галичини й Буковини до Першої світової війни емігрують близько 170 тис. людей. Заселяють цілинні землі у провінціях Манітоба, Саскачеван, Альберта і Квебек. Зараз у Канаді налічують понад мільйон українців. Це третя за кількістю діаспора українців у світі – після РФ і Польщі.
"Чаплін тицяє у глядачів "комуністичним пальцем", –
написала нью-йоркська газета Daily News про коміка Чарлі Чапліна (1889–1977) після заяви сенаторів про нього 10 вересня 1941-го. Звинуватили голлівудського актора й режисера у спробі втягнути США у Другу світову війну та прорадянській пропаганді у фільмах. Артист не приховував симпатій до СРСР, інколи вживав у промовах слово "товариші". Тому у Штатах його назвали комуністом і завели кримінальну справу. Через тиск 1952 року переїхав у Швейцарію
81 слона знищили браконьєри в найбільшому заповіднику Зімбабве – парку гванґе – 7 вересня 2013 року.
Підсипали ціанистий калій у резервуар із водою для тварин. Після їх смерті вирізали бивні. На чорному ринку за один правили від $15 тис.
6 вересня 1642 року англійський парламент наказав закрити всі лондонські театри. Їх назвали осередком "розпусної веселості й легковажності". Акторів оголосили шахраями. Для глядачів підпільних вистав запровадили штрафи. Заборону скасували 1660-го, після приходу до влади короля Карла ІІ. Він дав гроші на будівництво двох театрів.
10 вересня 1981 року картину "Герніка" іспанського художника Пабло Пікассо (1881–1973) привезли в мадридський Музей Прадо із США. Полотно написане 1937-го. На ньому зображене бомбардування німецькими літаками іспанського міста Герніка. Митець розпорядився, щоб картину вивезли і зберігали в Нью-Йорку. Дозволив повернути на батьківщину після "відновлення громадянських свобод". Про перевезення заговорили після смерті диктатора Франсіско Франко 1975 року.
8 вересня 70-го військо під проводом сина правителя Римської імперії 31-літнього Тита Веспасіана-молодшого захопило Єрусалим. Так придушили повстання юдеїв. У місті їх жило близько 1 млн. Тих, хто тримав у руках зброю, стратили, близько 100 тис. чоловіків продали в гладіаторські школи.
2 
35413
Коментарі