"Земля стала смикатися й хитатися, сильний вітер ударив у наш чум і звалив його. Мене міцно придавило жердинами, я побачив страшне диво: дерева падають, хвоя на них горить, сушняк на землі горить, мох горить. Дим скрізь, жарко, згоріти можна. Від витоків Підкам'яної Тунгуски летить друге сонце, яскравіше за перше, аж очам боляче дивитися. Пролунав гуркіт, сильніший за удари грому. До неба піднявся стовп яскравого вогню без диму. Земля затремтіла, в тайзі виривало дерева з корінням. Повалилися всі чуми, розкидало речі, плакали й кричали жінки й діти. Того літа після вибуху в тайзі майже не було звірів: кудись пішли. Та й риба чомусь майже не ловилася", – згадує очевидець падіння Тунгуського метеорита Улькіго. Спогади жителів сибірської тайги з племені тунгусів опублікували в журналі "Наука и жизнь" 1926 року.
Вони та інші мешканці межиріччя сибірських рік Лєни й Нижньої Тунгуски на світанку 30 червня 1908 року стають свідками падіння вогняної кулі. Вибух валить майже 2 млн дерев і вбиває кілька тисяч оленів.
У газеті "Сибирская жизнь" з'являється замітка: "Близько восьмої ранку, за розповідями очевидців, упав величезний метеорит. Гілки уражених дерев буквально випарувалися миттєво. Голі й чорні, вони нагадували телеграфні стовпи".
Підземні поштовхи відчувають від західного Китаю до Німеччини. Над Європою та Російською імперією з'являються сріблясті хмари. "Світлі ночі літа 1908 року" – називають це явище. Після заходу сонця світло так, що можна читати газети. Люди трактують це як знамення кінця світу. Покидають домівки – йдуть до храмів і монастирів готуватися до Страшного суду.
За кілька місяців ажіотаж спадає і всі повертаються додому.
Через 13 років радянський геолог-мінералог Леонід Кулик (1883–1942) починає досліджувати причину вибуху в Сибіру. Припускає, що на Землю впали уламки поясу комети Понс-Віннеке. Потім говорить про метеорит. У березні 1927-го вирушає шукати місце його падіння. За місяць долає 220 км важкопрохідних лісів. Переміщається на кінних санях, возами, на плотах і пішки. Дістається до місця, де уздовж кількох кілометрів лежать обгорілі стовбури дерев. Шукає вирву.
"Моторошно стає, коли бачиш дерева-велетні, переламані навпіл, як очерет, із відкинутими на багато метрів верхівками. Центральна частина падіння – кілька кілометрів у діаметрі. Має вигляд величезної улоговини, оточеної амфітеатром хребтів та окремих вершин. Тут є пагорби, болота, озера. Тайга і в улоговині, і поза нею практично знищена", – пише у щоденнику Леонід Кулик у квітні 1929 року.
Його шокує, що в епіцентрі вибуху дерева не вивернуті, а лише втратили кору і гілки. Посередині Кулик знаходить озеро, але дослідити його не встигає. Змушений повернутися, бо закінчилися продукти. До місця падіння Тунгуського метеорита організовує ще три експедиції.
Розриває низку вирв і частково відкачує воду з озера. Але жодного уламка метеорита не знаходить. Кулик востаннє вирушає на місце вибуху влітку 1939-го. Через два роки Німеччина нападає на СРСР. Дослідник іде в народне ополчення. Пораненим потрапляє в полон і помирає від тифу.
Вчені висунули майже 100 гіпотез щодо походження вибуху в Сибіру. Більшість схиляється до думки, що в тайзі впала комета – куля із газів та льоду. В епіцентрі вибуху у ґрунті виявили рідкісний метал іридій, що входить до складу цих небесних тіл.
25 червня 2009 року влада Китаю наказала заблокувати на території країни пошуковий сайт Google. Звинуватила його у розповсюдженні порнографії. Перед цим центр інтернет-цензури надав докази великої кількості посилань на порносайти, що надає сервіс. Запит на Google стали перенаправляти на національний пошуковий ресурс Baidu. Блокування скасували у березні 2010-го.
29 червня 1881-го проповідник Мухаммед Ахмед назвав себе месією та очолив повстання селян і кочівників проти британської колоніальної влади у Судані в Африці. За два роки повстанці повністю контролювали територію країни. Мухаммед Ахмед оголосив усіх людей рівними й заборонив рабство. До традиційного ісламу включили догму, що глава держави є месією і пророком. 1898 року англійські та французькі війська захопили Судан.
"Мир хатам! Війна палацам!" — так літератор Георг Бюхнер (1813–1837) назвав політичний памфлет, який видав у Німеччині 30 червня 1834 року. Закликав селян до повстання проти влади феодалів. Назва твору стала лозунгом революційних рухів у світі
200 бійців зібрав Тарас Бульба-Боровець (1908–1981) до "Поліської січі" 28 червня 1941 року в селі Немовичі – тепер Сарненський район на Рівненщині. Тоді ж видав перший наказ: організувати повстанські групи й почати диверсійні акти в тилах Червоної армії. Підписав його як "Голова України Тарас Бульба". Пізніше кількість бійців "Поліської січі" сягнула 10 тис. Деякий час воювали спільно з Українською повстанською армією
5 
35413
Коментарі