– Я щасливий, що на власні очі побачу президента. Маршрут його кортежу пролягає біля мого офісу. Вийшов на півгодини раніше, щоб зайняти зручне місце. Захопив відеокамеру – треба ж буде внукам показати цей історичний момент, – розповідає американським журналістам 58-річний Абрахам Запрудер.
22 листопада 1963-го він із дружиною та дітьми йде подивитися на президента США Джона Кеннеді, 46 років. Той має проїхати вулицями Далласа у штаті Техас.
Запрудер родом із Ковеля – тепер райцентр на Волині. Закінчив чотири класи єврейської школи і з родиною мігрував у США. Одружився та заснував бренд жіночого одягу Jennifer Juniors у Далласі.
Подружжя Кеннеді в аеропорту сідає на заднє сидіння відкритого лімузина. Перед ними вмощується губернатор штату Джон Коннеллі. Мають запланований офіційний обід у торговельному центрі. Їдуть центральними вулицями міста. Вздовж маршруту їх вітають люди з плакатами й квітами.
О 12:30 президентський Lincoln проїжджає повз склад підручників. На шостому поверсі цієї будівлі кортеж очікує 24-річний Лі Харві Освальд – відставний морський піхотинець. З гвинтівки зі снайперським прицілом цілиться в голову президента.
"Я увімкнув камеру, коли автомобіль президента в'їхав у моє поле зору, – американські газети надрукували розповідь Запрудера. – Раптом чую постріл, і в об'єктиві стало видно, як Кеннеді схиляється набік. Тоді чую ще один постріл – і його голова практично вибухає. Бризкає кров і ще щось – мозок і кістки, напевно. Розумію, що мій президент помирає. Далі знімати вже не можу".
Лі Харві Освальд стріляє в шию і голову Джона Кеннеді. Потім – у спину губернатора. Починається паніка. Лімузин їде в найближчий госпіталь. За півгодини президент Кеннеді помирає. Коннеллі рятують.
У Далласі перебуває й віце-президент Ліндон Джонсон. За 2 год. після звістки про смерть Кеннеді на місцевій авіабазі він приносить присягу й обіймає найвищу посаду в державі. Збирає комісію з розслідування вбивства попередника.
Поліція шукає молодого чорнявого чоловіка. В момент пострілів люди побачили його у вікні шостого поверху з гвинтівкою. За 1,5 год. Освальда затримують. Він відстрілювався і вбив поліцейського.
Через два дні його виводять із поліцейської дільниці, щоб відвезти до федеральної в'язниці. До арештованого підбігає власник стриптиз-бару Джек Рубі і стріляє з револьвера в живіт. Каже, помстився за президента. Освальд помирає в лікарні. Рубі засуджують до смертної кари, але він оскаржує вирок. У нього загострюється хвороба легень. Відходить на той світ у тій же лікарні, що президент і Освальд.
За 10 місяців у Верховному суді оприлюднюють висновок, що замах Лі Харві Освальд організував одноосібно. Та більшість американців не вірять у це. Говорять про змову мафіозі чи шпигунів із Радянського Союзу.
Абрахама Запрудера з камерою помічає журналіст, який радить віддати плівку службі безпеки. Той так і робить. Правоохоронці виготовляють копії. Оригінал 26-секундного ролика Запрудер лишає собі. Пізніше продає журналу Life права на публікацію кадрів із плівки за $150 тис. – $1,2 млн на сьогодні.
Якось уночі він бачить сон: усі газети світу публікують кадр №313 з його відеозапису. На ньому куля влучає в голову Кеннеді. Підписують: "Дивіться, як вибухає голова президента!" Вранці йде у видання і вимагає, аби цей кадр ніколи не публікували. За три роки помирає від раку шлунка. Про нього знімають фільм "Кадр 313".
21 листопада 1831 року у французькому місті Ліон почалося повстання ткачів – перший організований виступ робітників. Вони добивалися підвищення ціни на тканину й збільшення зарплати. Обурювалися, що заробленого ледь вистачало на їжу. Ткачі взяли гасло: "Жити працюючи або вмерти воюючи". За два тижні їх розігнали військові. Король дав право солдатам стріляти по людях. Майже 10 тис. невдоволених вислали з міста.
23 листопада 1979 року за теракт проти двоюрідного брата британської королеви Єлизавети ІІ Луїса Маунтбаттена до довічного ув'язнення засудили члена Ірландської республіканської армії 31-річного Томаса Макмахона. За три місяці перед тим він заклав вибухівку в катер лорда Маунтбаттена. На суді його звинуватили в загибелі понад 100 британців. Він домагався відокремлення Північної Ірландії від Великої Британії.
24 листопада 1642-го голландський мандрівник 39-річний Абель Янсзон Тасман відкрив острів на південь від Австралії. Він із 110 моряками шукав міфічний Південний континент. Острів назвав Вандіменовою землею – на честь генерал-губернатора голландських колоній Антоні ван Дімена. Той видав Тасману гроші на подорож. За 200 років острів перейменували на честь відкривача – на Тасманію.
1250 примірників книжки біолога 50-річного Чарльза Дарвіна "Походження видів" видали 24 листопада 1859-го. У ній описав теорію розвитку організмів через природний відбір. Видання розкупили за день
"Вночі почула дивний шум у спальні. Побігла туди. Солдати тягнули Бірона в самій сорочці на вулицю. Його посадили в карету й кудись повезли. Дружина вибігла за ним, але не встигла. Її залишили лежати на снігу, потім кудись забрали. Всі раділи, бо при них у місті тільки й було чути, як когось б'ють батогом", –
писала у спогадах княгиня Ірина Сонцова-Засєкіна про арешт у Літньому палаці в Петербурзі 50-річного Ернста Бірона в ніч на 20 листопада 1740-го. Він був фаворитом імператриці Анни Іоанівни. Після її смерті менше місяця побув регентом-співправителем при малолітньому російському імператору Іванові VІ, до якого перейшов трон. Цей арешт був початком палацового перевороту, після якого на престол сіла Єлизавета – донька Петра І.
2 
35413
Коментарі