"Ми зустрілися з Александросом і сіли біля входу в багатоквартирний будинок. У мене був день народження, і я пригостив його попкорном. Раптом почули гучний удар. Перехожі почали кричати, що копи йдуть. Ми рушили до натовпу. За 20 метрів від людей, на перехресті, стояли двоє поліцейських. Вони перекрикувалися з городянами. Хтось кинув порожню пластикову пляшку, але вона не долетіла до поліцейських", – публікують грецькі газети розповідь Нікоса Романоса – друга 15-річного Александроса Грігоропулоса, який загинув 6 грудня 2008-го в Афінах.
Городяни продовжують кидати пляшки у правоохоронців.
– Іди сюди, і я покажу тобі, хто тут жорсткий хлопець! – кричать.
Поліцейські починають стріляти в натовп.
"Стріляли не в небо і не в землю. Вони цілилися просто в нас. Александрос упав після першого чи другого пострілу. Я не розумів, що відбувається. Всі кричали", – говорить Нікос.
Люди розщібають сорочку Александроса і бачать отвір у грудях, біля серця. Із рани тече кров. Поліцейські розвертаються і йдуть. Очевидці стрілянини викликають швидку допомогу, яка забирає мертвого Александроса.
"У нього не було пульсу, з рота текла кров. Була ніч, але ліхтарі та вивіски магазинів усе освітлювали, – додає Нікос Романос. – Вони не вбивали Александроса у пориві злості. Поліцейські зробили це холоднокровно".
Люди йдуть до поліції, щоб дізнатися про причину стрільби. Там заявляють: були змушені стріляти у відповідь на агресію підлітків. Ті нібито закидали правоохоронців камінням і пляшками. Але ніхто зі свідків цього не підтверджує.
"Я не винен ні в чиїй смерті", – каже 38-річний поліцейський Епамінондас Корконеас. Запевняє, що зробив два попереджувальні постріли в повітря і третій – у землю.
За годину після новини про вбивство збираються розгнівані громадяни. Ходять групами і нападають на поліцейських. Наступного дня заворушення поширюються на всі Афіни. Їх підтримують найбільші міста Греції. Студенти оточують поліцейські відділки, закидають їх фарбою та пляшками з водою. За день знищують 38 поліцейських машин, 13 службовців отримують поранення.
"Ця ніч для тебе, Александросе", – пишуть на стінах афіняни.
8 грудня представники анархістських рухів підпалюють 11 адміністративних будівель неподалік парламенту.
Через тиждень 30 чоловіків пробираються у студію державного телебачення і зупиняють трансляцію виступу прем'єр-міністра Костаса Караманліса. Впродовж хвилини стоять перед камерою з плакатом "Годі дивитись, виходьте на вулиці!"
Наступного дня на стіні Афінського акрополя студенти розгортають два рожеві банери. На одному напис: "18 грудня – демонстрації по всій Європі!" На другому – слово "Опір" грецькою, англійською, іспанською та німецькою мовами. Сутички з поліцією відбуваються у Стамбулі, Лондоні, Парижі, Римі, Дубліні, Берліні, Франкфурті-на-Майні, Мадриді, Барселоні, Амстердамі, Гаазі, Копенгагені, Бордо й Севільї.
До кінця грудня греки виходять на мирні акції. Вимагають засудити вбивць Александроса Грігоропулоса. Починається слідство. Експертиза встановлює: куля влучила в його серце рикошетом. Але очевидці доводять, що поліцейський умисне стріляв у людей. 11 жовтня 2010-го Епамінондаса Корконеаса визнають винним у вбивстві й ув'язнюють довічно.
"Цього дня все було нормально. Холодна морозна погода. Яскраво світило зимове сонце. Але потім місто оповив отруйний газ. Він залишав на своєму шляху спустошення. Всюди лежали роздуті туші тварин. Люди падали замертво. Їхні очі були затуманені", –
пише індійський фотожурналіст Пабло Бартолом'ю про аварію на хімічному комбінаті у Бхопалі 3 грудня 1984-го. Через потрапляння води у резервуар із хімічними речовинами сталися реакція та вибух. Отруйний газ поширився містом. Загинули близько 18 тисяч людей, понад 100 тисяч – звернулися по медичну допомогу
45 членів палати громад британського парламенту арештували за наказом полковника Томаса Прайда 6 грудня 1648 року. Він був спільником Олівера Кромвеля, який боровся за перетворення Великої Британії на республіку. Вони взяли в полон короля Карла І. Деякі депутати вирішили ухвалити компромісні закони, що задовольнили б республіканців і дали б монарху змогу правити далі. Але Прайд ізолював їх. Після цього парламент прийняв рішення про страту короля
6 грудня 1240 року військо монгольського хана Батия захопило Київ. 40-тисячна армія тримала місто в облозі упродовж трьох місяців. Проникли через вал біля Лядських воріт – на території сучасного майдану Незалежності. Там частина стіни почала трухлявіти. Вирізали всіх підряд. Підпалили Десятинну церкву з людьми всередині. Із 50 тис. городян живими залишилися не більше 2 тис. У полон взяли воєводу Дмитра, який керував обороною. Йому подарували життя – за хоробрість.
7 грудня 43-го до н. е. біля Рима вбили 63-річного сенатора й оратора Марка Туллія Цицерона. Член тріумвірату Марк Антоній ненавидів того за заклики встановити республіку. Відрубану голову й праву руку Цицерона причепили до трибуни форуму. Дружина Марка Антонія колола язик Цицерона шпильками – мстилася за дошкульні промови проти влади.
8 грудня 1863 року в єзуїтській церкві Товариства Ісуса в центрі Сантьяго від гасової лампи спалахнула завіса, що прикрашала стіну. Почалася пожежа. Храм був заповнений – люди прийшли на урочисту месу до Дня непорочного зачаття. Біля дверей утворилася тиснява. Швидко залишати храм заважали широкі спідниці жінок. Загинули близько 2,5 тис. людей. Пожежа стала найбільшою в історії Чилі.
7 
35413
Коментарі