"Раптово помер той, із ким ми пов'язували мрії і сподівання. Хто підтримував молодь і хотів для неї кращого життя. Найменше, що ми можемо зробити, – вшанувати його пам'ять на площі Тяньаньмень", – написано в листівках, які поширювали в Пекіні після 15 квітня 1989-го. Тоді на зібранні представників компартії Китаю від серцевого нападу помер 74-річний Ху Яобан. Виступав за реформи та зміну китайської політичної системи.
Він мав прихильників, яким не подобалися тоталітарна система, заборона свободи слова й контроль усіх сфер життя. Студенти й частина інтелігенції прагнули змін. Ставили у приклад реформи в Радянському Союзі.
Після поховання Яобана кілька сотень студентів збираються біля воріт будівлі компартії і вимагають вислухати їх. Поліція розганяє молодь. На площу Тяньаньмень сходяться люди пом'янути політика. Залишаються на ніч. Мітинг перетворюється на тривалий протест.
До Пекіна з'їжджається молодь із провінцій. Розбивають наметове містечко. Городяни допомагають одягом і харчами. Студенти вимагають посилення демократії, реформ і ринкової економіки. Частина оголошує голодування. Майже 1 млн студентів живуть на площі. Влада на їхні вимоги не реагує.
"Ми були наївні та дурні, бо пішли проти системи. Мені пощастило, що я вижив. Я справді не їв 11 днів. Пив лише воду, сидів під палючим сонцем, – розповідає китайський музикант Цзянь Ін. – Ми дивилися одне на одного і сповнювалися ідеями, думками і словами. Коли я зовсім охляв і почав непритомніти – мене забрали в лікарню. Як вийшов звідти, то не застав знайомих по намету. Вони загинули чи опинилися в тюрмі".
19 травня уряд на чолі з Ден Сяопіном визнає демонстрації незаконними й оголошує воєнний стан. Із динаміків щогодини повторюють: "Закон буде приведено у виконання". Десятки тисяч студентів залишають площу. Решта чекає.
4 червня озброєні військові та поліція, танки, бойові машини піхоти і бронетранспортери прямують до площі.
"О шостій вечора на площі заговорили, що від аеропорту до міста рухається воєнна техніка, – говорив журналістам Вен Вей По. – Це була перша тривожна чутка. Студенти казали одне одному: "Ми вистоїмо, доб'ємося вільних виборів", "Краще смерть, ніж рабство", "Ми готові померти, щоб наші брати здобули свободу".
Уночі на площу заїхала техніка, а близько 10 тис. військових оточили її по периметру. Бронетранспортери й танки чавили студентів. По людях стріляли з кулеметів і гармат. Солдати застосовували сльозогінний газ і били кийками.
"На світанку на очищену від натовпу площу виїхали кілька танків: вони давили студентські намети. Не всі вони були порожні, – пише наступного дня радянська газета "Правда". – Тисячі людей загинули за свободу на площі Тяньаньмень, десятки тисяч поранених заповнили пекінські лікарні, що відмовлялися приймати людей із легкими травмами".
Постраждали 3 тис. студентів, 200 – загинули, за офіційними даними. Незалежні спостерігачі кажуть, жертв було понад 4 тис.
– Дякую військовим і безстрашним солдатам, які придушили антиурядовий заколот, – виступає 9 червня китайський лідер Ден Сяопін.
Після придушення протестів уряд арештовує тисячі прихильників реформ і накладає заборону на поширення іноземної преси. Про трагедію в китайських підручниках не згадують.
15 квітня 1874-го в паризькій майстерні на бульв. Капуцинів художники-імпресіоністи Клод Моне, Оґюст Ренуар, Камілл Піссарро, Едґар Деґа, Альфред Сіслей, Поль Сезанн і Берта Морізо відкрили виставку власних робіт. Через нові прийоми живопису їхні твори не виставляли в галереях – вважали незавершеними. У майстерні знайомого фотографа, на горішньому поверсі, презентували 150 робіт. Подія мала шалений успіх. Відтоді митців запрошували в салони. Ціни на їхні роботи зросли вдесятеро.
16 квітня 1534 року французький мандрівник Жак Картьє (1491–1557) вирушив у плавання, аби відкрити північно-західний шлях до Азії. Висадився на острів Монреаль у Північній Америці. Там познайомився з тубільцями з племен ірокезів. Вони повели його до поселення. Повторювали слово "каната", що означало село. Картьє вирішив, що так індіанці називають свою країну. Записав у щоденнику, що відкрив землю "Канада". Залишаючи її, був переконаний, що досяг узбережжя Азії.
17 квітня 1869-го філософ Фрідріх Вільгельм Ніцше (1844–1900) отримав дозвіл відмовитися від підданства Пруссії. І до кінця життя один із найвідоміших німецьких учених був особою без громадянства. Розповідав про своє польське коріння. Він народився в селищі Рьоккен – тепер у складі німецького міста Лютцен. Вивчав філософію в університетах Бонна та Лейпцига. 24-річним його запросили на посаду професора у швейцарський Базель. Критикував традиційну мораль і релігію, чим здобув імідж скандального філософа.
36 790 кілометрів пролетіла на одномоторному літакові Cessna американська домогосподарка 38-річна Джеральдіна Мок. 16 квітня 1964-го приземлилася в місті Коламбус в американському штаті Огайо. Стала першою жінкою, яка здійснила одиночний політ навколо Землі. Літак узяла в чоловіка. Перед тим використовували його для відвідування родичів у США й Канаді. Стартувала 19 березня з Коламбуса. Протягом польоту зробила 21 зупинку: в Африці, Індії, Таїланді й на островах Тихого океану
"В американських школах учать мислити з точки зору, вигідної для США. Учням тлумачать про вільне підприємництво та бізнес. У нас же готують молодь для революції. Вміючи читати й писати, ти вже можеш ясно мислити й аналізувати", –
виступає перед американськими журналістами прем'єр-міністр Куби Фідель Кастро (1926–2016). 15 квітня 1959 року приїхав у Сполучені Штати із "візитом доброї волі". Зустрівся з віце-президентом Річардом Ніксоном, зірками спорту й кіно, відвідав зоопарк
2 
35413
Коментарі