"В інтересах Вашої величності милостиво прошу не накладати на мене завдання, мети якого я не зміг би досягти. Іспанський флот настільки величезний, що було б помилкою довірити відповідальність за нього людині, яка не має жодного військового досвіду. Я не володію ні здібностями, ні здоров'ям, щоб прийняти командування. Я не готовий до походу, зовсім не знаю флоту, його людей, його можливостей, не знаю Англії", – пише Алонсо Перес де Гусман (1550–1619) у листі до іспанського короля Філіпа ІІ (1527–1598).
Так відповідає на розпорядження монарха очолити іспанський флот під назвою Непереможна армада й іти в похід на Англію. Однак король рішення не змінює.
Війна назріває давно. Британська королева Єлизавета І (1533–1603) підтримувала грабежі іспанських суден своїми піратами. Вона ж насаджувала протестантизм, а Філіп II вважав своїм обов'язком допомогти англійським католикам. Тому Папа Римський благословив цю військову кампанію.
Підготовка триває два роки. Створюють найбільший у світі флот, на який витрачають усі гроші з казни. Але адмірал Альваро де Базан помирає – і замінити його ніким. 20 травня 1588 року Непереможна армада зі 130 кораблів під керівництвом де Гусмана відпливає з Лісабона, який тоді належав іспанцям. У них на бортах майже 30 тис. осіб – 8 тис. матросів, 19 тис. солдатів і 1,5 тис. добровольців. Мають 2,4 тис. гармат. У трюмах – 1 млн галет із пресованого сухого хліба, 14 тис. бочок вина, 6 тис. мішків бобів, кілька тонн риби й солонини.
Через три місяці флотилія досягає протоки Ла-Манш поблизу Великої Британії.
– Хоч я маю тіло слабкої та немічної жінки, але я маю мужність короля, – Єлизавета І, одягнута в срібний панцир і білу сукню, верхи на білому коні звертається до військових. – І я зневажаю думку про те, що король Іспанії чи будь-який інший князь Європи дозволить собі вторгнутися у моє королівство.
Британський флот вирушає назустріч іспанцям. Налічує 34 бойові кораблі, 28 озброєних торгових суден і 30 малих. На бортах – 12 тис. матросів і 4 тис. солдатів. Командує колишній пірат Френсіс Дрейк (1540–1596).
Морські бої тривають 21–30 липня. Кораблі англійців нижчі, але швидкісніші й маневреніші, оснащені далекобійними гарматами. Іспанський командир наказує флоту стати на якір для відпочинку в бухті Кале біля узбережжя Франції.
Уночі англійці відправляють туди вісім брандерів – підпалених човнів із вибухівкою на борту. Зчиняється хаос, палаючі іспанські кораблі врізаються один в одного. Вітер розносить вогонь по вітрилах, люди стрибають у воду, щоб урятуватися. Тисячі тонуть. Англійці обстрілюють уцілілі судна. В іспанців не вистачає боєприпасів. Починається буря, яка трощить і закидає кораблі на мілину. Відступити вдається 60 суднам.
Американського президента змусили подати у відставку
– За всі ті роки, що займаюся політикою, ніколи не перешкоджав правосуддю. І я вітаю розслідування. Люди повинні знати, шахрай президент чи ні. Я не шахрай! – каже президент США 60-річний Річард Ніксон.
17 травня 1973 року у Вашингтоні почалися сенатські слухання Вотергейтської справи. Її порушили після появи інформації про участь президента-республіканця в спостереженні та прослуховуванні офісу Демократичної партії в готелі "Вотергейт".
За рік до цього один з охоронців побачив, що вночі хтось пробрався в офіс. Поліція затримала п'ятьох людей. Вони налаштовували аудіоапаратуру й фотографували документи. Всі – колишні агенти Центрального розвідувального управління.
Подробиці справи засекречують на кілька місяців – доки не минуть президентські вибори. Ніксона обирають на другий термін.
У вересні журналісти The Washington Post публікують докази, що шпигуни діяли з відома Білого дому. У січні 1973 року злочинців засуджують. Президент заперечує свою причетність до скандалу.
Тоді газета друкує розмови Ніксона зі спільниками. Стає відомо, що президент наказав директору ФБР припинити розслідування Вотергейтської справи й контролювати публікації в пресі.
Суд у справі Ніксона транслює телебачення. У парламенті починають розгляд процедури імпічменту. Звинувачують президента у зловживанні владою, лжесвідченні та неповазі до конституційних прав Конгресу. 9 серпня 1974 року Річард Ніксон подає у відставку.
– Я тепер ясно усвідомлюю, що зробив помилку – діяв нерішуче й необачно, – каже наостанок.
Його звільняють від кримінального переслідування. Ніксон відходить від публічної діяльності. Помирає через 20 років від інсульту.
14 травня 1607 року англійські колоністи заснували Джеймстаун – перше постійне поселення в Північній Америці, розташоване на території сучасного американського штату Віргінія. Його назвали на честь короля Англії Якова І. Громадою зі 104 поселенців керувала рада з шести осіб. Боролися з нападами індіанців, голодом і нестачею води. Через два роки залишилися 38 людей. 1699-го колонію покинули. Зараз на її території працює музей просто неба.
15 травня 2009-го президент Таджикистану 57-річний Емомалі Рахмон наказав прибрати його портрети з кабінетів держустанов. Також заборонив публікувати його фото з іншими чиновниками. Зробив це задля "запобігання чиношанування й усунення нерозуміння серед населення". Будь-яке розміщення портрета президента в громадських місцях треба узгодити з його канцелярією. Тоді ж заборонив золоті зуби, а школярам і студентам – носити мобільні телефони. Скасував випускні бали, оголосив поза законом пишні весілля й похорони.
17 травня 1395 року поблизу міста Ровіне на території Валахії – частини теперішньої Румунії – відбувся бій між 40-тисячною османською армією під проводом султана Баязида І та в чотири рази меншим військом місцевого господаря Мірчі Старого. Валахи нападали на турків невеликими загонами. На болотистій території загарбники не змогли розмістити свої великі війська. Лучники валахів розстрілювали їх, а потім розбили нападом кінноти.
6 
35413
Коментарі