Ексклюзиви
Четвер, 11 листопада 2021 09:28

Нобелівську премію дали за відкриття 30-річної давнини

"Якщо до червоних кров'яних тілець – еритроцитів – додати сироватку крові іншої людини, вони майже завжди злипаються й осідають грудками. Рідко цього не буває. Отож кров має різні види", – пише в щоденнику взимку 1900-го австрійський імунолог 38-річний Карл Ландштейнер.

Він закінчив медичний факультет Віденського університету і працював у Інституті патології. 10 років вивчав властивості крові. Тоді лікарі хотіли навчитися робити переливання, але більшість пацієнтів гинула.

Автор: gettyimages.com
  Австрійський лікар Карл Ландштейнер досліджував кров, імунітет, людські патології та алергії. Виділив вірус поліомієліту. За відкриття груп крові отримав Нобелівську премію 1930 року
Австрійський лікар Карл Ландштейнер досліджував кров, імунітет, людські патології та алергії. Виділив вірус поліомієліту. За відкриття груп крові отримав Нобелівську премію 1930 року

Карл Ландштейнер бере кров п'яти колег і свою. Відокремлює сироватку від еритроцитів за допомогою центрифуги. Отримані кров'яні тільця від одних людей змішує з сироватками інших. Частина пар поєднується вдало, в інших склеюються еритроцити. Тому зразки класифікує.

"Можна безпечно переливати кров носіям однієї групи, – нотує Ландштейнер. – А от кров інших – несумісна в організмі людини. Це відкриття зробить переливання абсолютно безпечною процедурою".

14 листопада 1901-го Карл Ландштейнер ділить кров на три групи – А, В і С. Пише про це у фаховому журналі. Проте в наукових медичних колах цьому не надають значення. За два роки учні Ландштейнера відкривають і описують найрідкіснішу – четверту групу.

Лише під час Першої світової війни, коли потреба в переливанні крові стає актуальною, працю вченого оцінюють. Починають визначати групи й успішно застосовують переливання.

Ландштейнер із родиною перебирається в Нідерланди, а 1923-го – у США. Лікар очолює лабораторію Рокфеллерського інституту медичних досліджень у Нью-Йорку. 1930 року отримує Нобелівську премію з фізіології та медицини "За відкриття груп крові людини".

Армія помстилася за вбивство місіонерів

"Корейці вбили дев'ять французьких священників. Ми помстимося, знищивши дев'ять тисяч корейців", – так командувач флоту Франції на Далекому Сході П'єр-Ґюстав Розе відреагував на звістку про страту місіонерів у січні 1866-го.

Їх убили в Кореї, яка тоді називалася Велике Королівство Чосон. Французи почали проповідувати там із середини XIX ст. Відкривали школи й поширювали релігійну літературу. 1863-го в Чосоні налічували 20 тис. корейців-християн. Уряд побачив у католицизмі загрозу національній безпеці. Тому на березі річки Хань стратили дев'ятьох французів-місіонерів і 10 тис. місцевих християн.

Ми показали, що їхня невразливість – ілюзія

Франція вирішує відповісти на це каральною операцією. Перекидає з Китаю в Корею сім кораблів. 16 жовтня 1866-го загін із 170 озброєних солдатів захоплює корейський острів Канхва. Вилучають у місцевої влади цінності, золоті зливки, рукописи й картини з королівської бібліотеки.

Європейці готуються йти на столицю Сеул, яка за 50 км. Отримують підкріплення – майже 500 вояків. Дізнавшися про це, корейський уряд оголошує загальну мобілізацію. Стихійно виникають партизанські загони. З найкращих стрільців формують загін "Мисливці на тигрів". Збирається 10-тисячне військо.

10 листопада 1866-го французи обстрілюють Сеул і грабують околиці. Втрачають трьох воїнів, близько 30 отримують поранення. Сил замало, і стає холодно. Тому відступають 12 листопада.

"Експедиція, яку я щойно здійснив, глибоко вразила корейську націю, – доповідав П'єр-Ґюстав Розе про каральну експедицію до Парижа. – Ми показали, що їхня невразливість – ілюзія. Значні втрати змусять корейців зрозуміти помилкову оцінку сил французів. За вбивство наших місіонерів ми помстилися".

Автор: gettyimages.com
  9-річний хлопчик годує сенбернара консервованими ковбасками на виставці собак у німецькому місті Ганновер 11 листопада 1963-го. Пес переміг, і його нагородили річним запасом корму
9-річний хлопчик годує сенбернара консервованими ковбасками на виставці собак у німецькому місті Ганновер 11 листопада 1963-го. Пес переміг, і його нагородили річним запасом корму

84 години 31 хвилину пробули в небі пасажири повітряної кулі Double Eagle V. Стартували 10 листопада 1981-го в японському місті Нагасіма, перетнули Тихий океан і приземлилися в лісі в американському штаті Каліфорнія. Подолали 8382 км і встановили світовий рекорд перебування в небі на повітряній кулі. Керував апаратом американський пілот 34-річний Ларрі Ньюман. З ним на борту були помічник і троє пасажирів, які покрили витрати на політ

"Я завжди намагався вберегти народ від жахів війни. Тому не хочу перешкоджати вільному розвитку угорської нації, яку люблю. Відмовляюся від будь-якої участі в державних справах і визнаю зміну форми правління", –

зазначив в указі 13 листопада 1918-го імператор Австро-Угорщини Карл I (1887–1922). Цим документом зрікся престолу Угорщини. За два дні до того відмовився від трону австрійського правителя. Імперія розпалася на майже 20 державних утворень. Карла І заслали на острів Мадейра в Атлантичному океані, де він застудився й помер

8 листопада 1937 року в бібліотеці Німецького музею в Мюнхені відкрили виставку "Вічний єврей". Організував і проспонсорував її міністр пропаганди Йозеф Ґеббельс. Мав на меті очорнити євреїв. Подію рекламував плакат із зображенням чоловіка в каптані, із золотими монетами та батогом у руках. Виставили картини й карикатури, що висміювали та глузували з єврейських традицій, зовнішнього вигляду. За рік у Берліні почали переслідувати людей цієї національності.

9 листопада 1907 року уряд бурської республіки Трансвааль у Південній Африці подарував на день народження англійському королю Едуарду VII (1841–1910) алмаз Куллінан. Він важив 621,2 г, був завбільшки з кулак дорослого чоловіка. Знайшли в шахті Томаса Куллінана. Ювелір Йожеф Ашер з Амстердама розколов камінь на два великих, сім менших і 96 дрібних діамантів. Найбільший інкрустували у скіпетр короля.

14 листопада 1851-го у Сполучених Штатах Америки опублікували роман 60-річного Германа Мелвілла "Мобі Дік" про кита-вбивцю. Автор у юності був моряком і чув про китобійне судно "Ессекс", яке 1820-го протаранив кашалот. Вижили лише капітан і матрос. Ця історія лягла в основу твору. У ньому головний герой Ізмаїл влаштувався на китобійне судно. Капітан Ахав понад усе хотів помститися за відкушену ногу білому киту, якого називали Мобі Діком. Тварина розтрощила корабель, вижив лише Ізмаїл.

Зараз ви читаєте новину «Нобелівську премію дали за відкриття 30-річної давнини». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі