Ексклюзиви
Середа, 16 вересня 2020 14:47

На будинку померлого робили напис червоною фарбою

"Настав довгий морозний сезон. Комету в небі видно ясно. Це страшний знак, попередження небес про нещастя, які насилаються на країну, народ, монарха", – писав на Різдво 1664-го в щоденнику британський чиновник морського відомства 31-річний Семюель Піпс.

В Європі починається епідемія чуми. Перші спалахи фіксують в Амстердамі та Гамбурзі. Хворобу поширюють щури та блохи з кораблів, що прибувають із Китаю. Там недуга вирує вже кілька місяців. У Великій Британії всі судна ставлять на місячний карантин. Та заражені комахи потрапляють на берег.

У містечко Ім за 50 км від Лондона привозять імпортні тканини. Кравець Олександр Хедфілд і підмайстер Джордж Віккарс сушать сувої перед вогнищем. Не помічають, що гніздо бліх всередині. За тиждень, 17 вересня 1665-го, обидва чоловіки помирають. Протягом місяця гинуть 250 городян. Після тижня лихоманки й діареї у хворих з'являються гнійні запалені лімфовузли. Виживає десята частина недужих.

Автор: gettyimages.com
  Англійська художниця Кітті Шеннон 1926-го створила картину ”Велика лондонська чума”. Присвячена епідемії, що охопила Лондон 1665-го і забрала життя понад 100 тисяч людей. На полотні зобразила візників із підводами для збирання мертвих. Закопували їх за містом у ямах завдовжки 20 метрів. В одній поміщалося до тисячі трупів
Англійська художниця Кітті Шеннон 1926-го створила картину ”Велика лондонська чума”. Присвячена епідемії, що охопила Лондон 1665-го і забрала життя понад 100 тисяч людей. На полотні зобразила візників із підводами для збирання мертвих. Закопували їх за містом у ямах завдовжки 20 метрів. В одній поміщалося до тисячі трупів

Чума швидко дістається Лондона. Стічні води з будинків люди виливають на вузькі вулички. Бруківка постійно слизька від сміття, гною та помиїв. Стоїть сморід.

"Як мало людей на вулицях! Та й ті сновигають, ніби вже попрощалися зі світом. Зайшов на біржу, там було людей 50. Мабуть, їх стане ще менше. Тому вирішив сьогодні сказати "Адьє" лондонським вулицям", – пише Семюель Піпс про початок епідемії у британській столиці.

Вважають, що хворобу переносять тварини. Влада наказує вбивати кішок і собак. За кожну тушку платять. Це сприяє епідемії, бо тварини знищують щурів, на яких живуть блохи – переносники бубонної чуми.

Оголошують карантин. Закривають виїзди та в'їзди. Король Карл II із сім'єю їде за місто. За ним – найбагатші містяни. Починаються перебої з постачанням продуктів і товарів першої необхідності.

Вільям Бокхерт з аптеки "Біле серце" намагається з'ясувати причину хвороби. Зігріває недужих, кладучи на груди цуценят мастифа, дає настоянку кмину, забороняє їсти рибу, фрукти й овочі. Вважає, що найкращим засобом лікування і профілактики буде херес.

"Візьміть кору ясена, жменю зелених волоських горіхів і дрібно порубайте, – виписує рецепт. – Потім жменю вербени і дрібку шафрану. Полийте оцтом і нехай усе кипить на малому вогні. Залийте у пляшку – і хай настоїться. Пити по дві ложки вранці та ввечері. Лежати в ліжку, тепло укрившись ковдрою".

Монети у крамницях зберігають у воді. Міська влада наймає більше лікарів та організовує службу поховання. Будинки жертв закривають на 40-денний карантин. На дверях червоною фарбою пишуть "Господи, помилуй". Чергують стражники.

Лондонців змушують обкурювати будинки перцем, ладаном, хмелем і тютюном. На площах безперервно палять багаття, щоб очистити повітря від інфекцій. Їздять підводи, з яких закликають виносити тіла покійників. Ховають за містом у спільних могилах. До епідемії в Лондоні за тиждень помирали до 300 людей, у жовтні 1665 року – понад 7 тис. Загалом чума забрала життя 100 тис. жителів столиці.

"Страхи й передчуття штовхали людей на погані вчинки, – зазначав письменник Даніель Дефо (1660–1731) у романі "Щоденник чумного року". – Багато стали бігати по чаклунах та астрологах. Усілякі шарлатани наймалися доглядати за хворими й морили їх голодом, напускали в приміщення чадного газу. Мерзенними способами наближали кончину своїх підопічних".

Епідемія чуми закінчилася за рік, після Великої лондонської пожежі. Та за чотири дні знищила всі заражені будинки в центрі міста.

Автор: gettyimages.com
  Каменяр молотком і зубилом вибиває обриси голови американського президента Авраама Лінкольна на горі Рашмор у Південній Дакоті в США 16 вересня 1937-го. Влада штату вирішила привабити туристів меморіалом президентів Джорджа Вашингтона, Томаса Джефферсона, Авраама Лінкольна і Теодора Рузвельта. 400 шахтарів, скелелазів і скульпторів працювали щодня. Виконроби принюхувалися до кожного, за запах алкоголю штрафували і не допускали до роботи. Видавали потрійну страховку-линву й перевіряли самопочуття двічі на день. Не загинув і не травмувався жоден працівник. Їм платили до ,75 за годину –  на теперішні гроші. Будівництво тривало 14 років – до 31 жовтня 1941-го
Каменяр молотком і зубилом вибиває обриси голови американського президента Авраама Лінкольна на горі Рашмор у Південній Дакоті в США 16 вересня 1937-го. Влада штату вирішила привабити туристів меморіалом президентів Джорджа Вашингтона, Томаса Джефферсона, Авраама Лінкольна і Теодора Рузвельта. 400 шахтарів, скелелазів і скульпторів працювали щодня. Виконроби принюхувалися до кожного, за запах алкоголю штрафували і не допускали до роботи. Видавали потрійну страховку-линву й перевіряли самопочуття двічі на день. Не загинув і не травмувався жоден працівник. Їм платили до ,75 за годину – на теперішні гроші. Будівництво тривало 14 років – до 31 жовтня 1941-го

18 матросів із двох сотень вижили після першої навколосвітньої подорожі. Вони вирушили з іспанського порту Санлукар-де-Баррамеда 20 вересня 1519-го. Це була експедиція із п'яти кораблів на чолі з португальським мореплавцем Фернаном Магелланом. Шукали східний шлях до Індії. Перетнули Атлантику, обігнули Південну Америку й дісталися Тихого океану, якому й дали назву. На острові Себу капітана й більшість екіпажу вбили тубільці. У трюмах єдиного вцілілого судна привезли в Європу золото і 26 т прянощів. Це принесло організаторам великі прибутки

"Героєм я не почувався. Що героїчного в тому, щоб кинутися рятувати людей, які тонуть, якщо ти найкращий у світі плавець", –

сказав вірменський спортсмен 23-річний Шаварш КАРАПЕТЯН після порятунку пасажирів тролейбуса, який упав із дамби в Єреванське озеро 16 вересня 1976-го. За 20 хвилин багаторазовий чемпіон світу з підводного плавання дістав із 10-метрової глибини 37 пасажирів із 92. Ще 26 врятувалися самотужки. Решта загинули. Карапетян пролежав у лікарні півтора місяця. Мав запалення легень і зараження крові. Відновити здоров'я не зміг і в професійних змаганнях більше участі не брав

15 вересня 1916 року в битві на річці Сомма у Франції англійці вперше в історії застосували танки. Тривала Перша світова війна, французи й англійці були союзниками. Їм протистояли німці. Проти них вивели 49 машин Mark 1, оснащених кулеметами. Їх назвали tank – з англійської "цистерна". Важили по 30 т. Екіпаж складався з восьми осіб. Німецькі солдати кидали зброю з криками "Диявол іде!" Втрати англійців у цій битві були у 20 разів менші, ніж зазвичай.

16 вересня 2000-го в Києві зник український журналіст 31-річний Георгій Ґонґадзе. Він очолював інтернет-видання "Українська правда". Публікував критичні матеріали про тодішнього президента Леоніда Кучму та його оточення. Зникнення пов'язали з цим. Безголове тіло знайшли 2 листопада в неглибокій ямі в лісі за 100 км від Києва. Слідство встановило, що вбивство скоїли міліціо­нери Микола Протасов, Олександр Попович та Віталій Костенко. 2008-го їх засудили на терміни до 13 років. Пізніше генерал-майору міліції Олексієві Пукачу дали довічне ув'язнення. Рідні вважали, що справжніх замовників вбивства не покарано. Через 16 років тіло Георгія поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві.

20 вересня 1946 року у французькому курортному місті Канни розпочався перший кінофестиваль. Мав стартувати 1939-го, але завадила Друга світова війна. У конкурсній програмі брали участь представники 18 країн. Показ влаштували в казино. Це була єдина вціліла будівля в місті. Навколо стояли руїни, які завісили великими афішами. Гранпрі дали фільму "Великий перелом" радянського режисера Фрідріха Ермлера.

Зараз ви читаєте новину «На будинку померлого робили напис червоною фарбою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 377
Голосування 31 жовтня, Усик - Чисора. Як закінчиться бій?
  • 1) перемогою Усика за очками
  • 2) перемогою Усика нокаутом
  • 3) перемогою Чисори за очками
  • 4) перемогою Чисори нокаутом
  • 5) нічиєю
Переглянути